Принц зі сходу: особливості розмноження, посадка та вирощування гіацинта

Цю квітку особливо шанували на Сході – у Персії та Туреччині, де вирощували переважно у гаремах турецької знаті. У Константинополі, в сералі самого султана, було влаштовано чудовий садок з одних тільки гіацинтів.

У Європу гіацинт потрапив у другій половині XVII ст. Спочатку до Австрії, потім до Голландії. Тут повторилася "тюльпаноманія", але як предмет поклоніння виступав вже гіацинт. Його популярність у Європі росла з кожним днем ​​– і ось уже в Німеччині стали висаджувати цілі поля та влаштовувати весняні гіацинтові виставки, а у Франції винайшли новий спосіб вирощування цієї квітки без землі, у скляних посудинах водою та корінням догори. Пізніше заповзятливі голландці настільки добре освоїли агротехніку вирощування гіацинту, що Голландія стала одним із найбільших постачальників цієї культури.

В Україні гіацинти вирощують у всіх ґрунтовокліматичних зонах. Найкращі результати отримують ті квітникарі, які можуть забезпечити певні біологічні вимоги гіацинту в конкретних кліматичних умовах. 

Гіацинт східний – цибулинна рослина з багаторічною цибулиною, яка запасає живильні речовини (діаметром від 3 до 6 см). Доросла цибулина має 18-24 луски. Безлисте квітконосне соковите стебло висотою 5-45 см з одного боку закінчується волоттю – султаном з квітками діаметром 2-4,5 см, у формі дзвоника або глека, від 12 до 78 шт. на одному квітконосі, а з іншого боку – присадкуватим, соковитим листям. 

Одна з найважливіших умов успішного вирощування цієї культури – вибір посадкової ділянки.

Оскільки гіацинт – теплолюбна рослина, вимоглива до родючості ґрунту, обрана ділянка повинна бути рівною, захищеною від холоду протягом року, добре прогрітою і освітленою.

Найбільш підходящий ґрунт – структурний супіщаний чорнозем, багатий на перегній, захищений від вітру вічнозеленими деревами, що швидко ростуть, і кущами. Такі ділянки краще прогріваються, добре аеруються. Рослини не виносять важких суглинистих та ґрунтів з поверхневим заляганням ґрунтових вод. На легких супіщаних ґрунтах допустимий рівень ґрунтових вод у літній час – не більше 50 см.

На ділянках масового вирощування цибулин обов'язкова сівозміна або плодозміна. Хороший попередник для гіацинтів – сидерати (суміш ячменю з горохом, редька олійна та ін.). До посадки цибулин ділянку доглядають, як парову. На місце попередників гіацинт висаджують через 3-5 років.

Якщо ви вирощує гіацинти з декоративною метою, після відмирання листя цибулини треба викопати. На звільнене місце розсадним способом висаджують однорічники.

При підготовці ґрунту важливо враховувати, що гіацинти добре ростуть на високоживильних структурних ґрунтах. Тому малопридатні ґрунти обов'язково облагороджують – вносять річковий пісок, перегній, компост, заорюють сидерати за 1-2 місяці до посадки. Другий раз посадкову ділянку за 2-3 тижні до висадки гіацинтів культивують або переорюють з боронуванням на глибину посадки, стежачи за тим, щоб ґрунт був пухким і мав дрібногрудкувату структуру. При основному  перекопуванні вносять 5-8 кг/м² (50-80 т/га) перегною або компосту.

Особливу увагу треба приділити зеленому добриву, яке добре відновлює структуру ґрунту, сприяє його очищенню.

Свіжий або напівперепрілий гній вносити під гіацинти не варто, тому що він провокує розвиток кореневих хвороб. Його вносять під попередні культури. 

Крім органічних добрив, гіацинти підживлюють і мінеральними. 

Однак необхідно знати, що рослини не виносять високу концентрацію легкорозчинних добрив.

Тому повне мінеральне добриво треба вносити невеликими дозами лише після проведення ґрунтового аналізу. Краще – восени разом з основною обробкою або у вигляді підживлення під час вегетації.

Дуже ефективні органомінеральні суміші. Їх готують безпосередньо перед внесенням, змішуючи перегній з фосфорними та калійними добривами (наприклад, на 100 кг перегною додають 3 кг суперфосфату, 1,5 кг сульфату калію та 0,5 кг амонійної селітри). Вносять дві жмені цієї суміші на 1 м довжини посадкової борозни. 

Висаджують гіацинти найчастіше на грядах. Якщо ґрунт із підвищеною вологістю, гряди роблять висотою 15-20 см, у посушливих районах – заглибленими. Ширина їх зазвичай 1,5-2 м (я висаджую у гряди шириною 2-4 м).

Оскільки гіацинт культура теплолюбна, коріння в зимовий час іноді підмерзає, тому для кожної кліматичної зони вибирають певну глибину посадки, 12-20 см і більше.

Навесні мульчуючий матеріал я не прибираю. Тоді в період вегетації грядки добре про гриваються, відпадає необхідність розпушування, підвищується врожай цибулин та гіацинти рясно цвітуть.

• Для посадки використовую посадкову дошку відповідної довжини, шириною 25 см – що відповідає ширині міжрядь.
• Відстань у ряду між квітучими цибулинами  має складати 15-20 см, залежно від розміру цибулин.
• Від краю дошки лопатою проводжу борозенку необхідної глибини, розкладаю цибулини, злегка втискаючи їх у ґрунт. Готуючи нову борозенку, засипаю попередню.
• На важких ґрунтах глибина борозни має бути на 2-3 см менша.
• Така технологія посадки забезпечує пухкість ґрунту, і він менше промерзає.
• Бажано під цибулину підсипати 2-3 см річкового піску, тоді посаджені цибулини менше хворіють.
• Якщо земля недостатньо волога, перед посадкою цибулин борозни поливаю з лійки (по 3 л на кожен 1 м довжини). 

Безпосередньо перед посадкою відбираю посадковий матеріал – видаляю всі хворі цибулини. Для знезараження їх потрібно обробити протягом 10 хв в 1%-ному розчині марганцевокислого калію.

Терміни посадки гіацинтів залежать від кліматичної зони та мети вирощування.

Дрібні цибулини, призначені для дорощування, висаджують раніше – у середині вересня, квітконосні – наприкінці вересня - на початку жовтня, поки ґрунт не перезволожений і посадкові роботи можна провести в стислий термін.

Пізня посадка небажана, оскільки  цибулини, що погано вкоренилися, можуть постраждати від морозу. 

Цибулини гіацинтів добре укорінюються за 20-25 днів за нормальної температури 6-8 °С та достатньої вологості.

Період вегетації – вирішальний для отримання високоякісного посадкового матеріалу.

Усі агротехнічні заходи необхідно провести якісно, ​​своєчасно, у стислий термін. До них відносяться: видалення бур'янів, розпушування ґрунту, полив, підживлення, видалення сортової домішки та хворих (вірусних) рослин.

У разі сівозміни проводять 2-3 прополки, 1-2 розпушування міжрядь. За наявності мульчуючого матеріалу ці роботи виключають. У посушливих районах обов'язково проводять полив одночасно з підживленням.

Перше підживлення вносять на початку вегетації (15-20 г аміачної селітри та 10-15 г суперфосфату на 1 м²), друге – у  період бутонізації (25-30 г суперфосфату, 10-15 г хлористого калію, 10 г аміачної селітри на 1 м²), третє – наприкінці цвітіння (15 г сірчанокислого калію, 20 г суперфосфату, 10 г натрієвої селітри на 1 м²).

Позакореневі підживлення можна вносити одночасно з пестицидами. Концентрація розчину: 20-50 г міндобрив розводять у 10 л води та використовують на 50-80 м² (процедуру проводять у другій половині дня, оскільки нічна роса сприяє поглинанню добрив). 

Після цвітіння в цибулинах гіацинтів продовжується накопичення поживних речовин та формування генеративних органів. До закінчення періоду вегетації гіацинти поливають, вносять добрива, обробляють ґрунт.

В умовах України цибулини гіацинтів викопують у І—ІІ декаді липня, коли на поверхні ще видно залишки листя. Дорослі цибулини викопують щорічно, тому що при їх зберіганні необхідно створити температурні умови для формування квіткових бруньок та стимулювати вегетативне розмноження. Крім того, дорослі цибулини гіацинту в період спокою частіше хворіють на ґрунті грибними хворобами. Забирають і дрібніші цибулини – тоді скорочуються втрати.

Після викопування цибулини підсушують у спеціальних затемнених провітрюваних приміщеннях, і зберігають на стелажах з сітчастим покриттям або в неглибоких ящиках. 

Режим зберігання залежить від розміру цибулин, терміну вигонки та скоростиглості сорту. Молоді не квітучі цибулини ранніх сортів, призначені для дорощування, витримують 5 тижнів за нормальної температури 35 °С, пізніх – 8 тижнів.

У аматорському квітникарстві використовують невелику кількість цибулин. Однак для отримання високоякісного матеріалу основний режим температури бажано витримати. У домашніх умовах денна та нічна температури різні. Слідкуйте, щоб середньодобова температура відповідала даному періоду. Для цього місце зберігання можна змінювати, важливо, щоб сховище було затемненим, добре провітрюваним, не перезволоженим. 

Анатолій Щербаков 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com