Прекрасні "балерини": вибираємо декоративні сорти азалії індійської

Надзвичайно декоративна культура, що квітне у зимово-весняний період, – азалія індійська.

Це вічнозелений кущ з дрібним листям та витонченими квітками яскравих забарвлень належить до родини вересових. Батьківщина азалії – Японія, Китай. Культура азалії у Європі відома понад 190 років.

Завдяки рясному і тривалому цвітінню вона повністю завоювала симпатії любителів кімнатних рослин. 

В осінньо-зимовий, зимовий та весняний час азалія незамінна для озеленення закритих приміщень, створення мініатюрних букетів та квіткових композицій. Крім того, азалію використовують для вигонки.

У перекладі з грецької слово "азалія" означає "сухий". Дійсно, перш ніж розпустяться квітки, рослина являє собою сухий чагарник з дрібним шорстким листям. Бутони довго стоять напівзакритими, ніби приховуючи від усіх свою унікальну красу. 

Але настає момент, коли вони розкриваються та спалахують яскравими квітками, схожими на витончені пачки балерин.

На одному кущику може зацвісти одночасно до 500 квіток, кожна з яких зберігає свою декоративність протягом 18 днів, а період цвітіння всієї рослини триває до 2,5 місяців. 

У Європі азалії з'явилися наприкінці XVII ст., проте лише через п'ятдесят років почалося їх вивчення та культивування. У 1820 р. було виведено перші сорти. Англійські, французькі, німецькі та бельгійські ботаніки стали змагатися між собою, вирощуючи все нові й нові сорти азалій. І вже на початку ХХ ст. сортів азалії налічувалося понад 1000. 

Азалія індійська - гібрид зі складною історією походження та досить заплутаною систематикою. Сьогодні неможливо встановити походження цієї своєрідної групи рослин. Багаторазові схрещування азалій з різними видами та сортами призвели до того, що вони майже повністю перетворилися на садові форми.

Селекція азалії проводилася двома методами – міжсортової та віддаленої міжвидової гібридизації. В результаті першого методу було отримано безліч різнобарвних строкатих сортів у межах досить тонкої палітри тонів. Завдяки другому методу вдалося вивести сорти, що різко відрізняються від попередніх забарвленням і формою квіток, з новими ознаками. За кордоном за допомогою рентгенопроменів одержують штучні мутації. 

Азалії цвітуть рясно, дуже красивими квітками, різними за формою і ступенем махровості, забарвленням (від чисто-білого, рожевого, бузкового, помаранчевого, червоного до темно-фіолетового, воно буває рівним і бризкоподібним, строкатим). 

Цвітіння тривале, близько двох місяців. Підбором сортів його можна продовжити з жовтня до травня, тобто до того часу, коли асортимент квітучих кімнатних рослин надзвичайно обмежений.

За термінами цвітіння розрізняють наступні групи сортів.

Ранньоквітучі (кінець жовтня – початок січня):

• Адентлокхен (Adventglokchen) – квітки (діаметр 6 см) у формі дзвоника, немахрові або із зародковою махровістю, малиново-червоні; 
• Доберлуг (Doberlug) – квітки (діаметр 7,5 см) махрові темно-рожеві, з білою облямівкою неправильної форми;
• Дрезден 1936 (Dresden 1936) – квітки (діаметр 6,5 см) середньомахрові, блискучі, лососево-рожеві; 
• Оранж Бовен (Orange Boven) – квітки (діаметр 5-6,5 см) напівмахрові, малиново-червоні;
• Ензетт Дагмар (Enzett Dagmarr) – квітки (діаметр 7 см) махрові, блискучі, інтенсивно рожеві; 
• Ері (Eri) – квітки (діаметр 7 см) напівмахрові, карміново-рожеві з білою неправильної форми облямівкою;  
• Хельмут Bogel (Helmut Vogel) – дуже ранній сорт, квітки (діаметр 6 см) махрові, червоно-пурпурові; 
• Вайсе Шеме (Weisse Scheme) – квітки (діаметр 6,5 см) махрові, широковоронкоподібні, білі, з ніжно-рожевим або кремовим відтінком. 

Середньо- та пізноквітучі (січень – березень):

• Альберт-Елізабет (Albert-Eizstet) – квітки (діаметр 8,3 см) махрові, білі або ніжно-рожеві з яскраво-червоною облямівкою по краю пелюсток; 
• Аполло (Apollо) – квітки (діаметр 7см) слабомахрові або немахрові, цегляно-червоні, трохи хвилясті по краю; 
• Авенір (Avenir) – квітки (діаметр 7,8 см) напівмахрові, яскраво-лососево-кармінні, у складках інтенсивно кармінні; 
• Кнут Ервен (Кnut Erven) – квітки (діаметр 6,5 см) махрові, інтенсивно-червоні;
• Леопольд Астрід (Leopold Astrid) – квітки (діаметр 7 см) махрові, ніжно-рожеві, з яскраво-червоною облямівкою, по краю злегка гофровані; 
• Макс Шеме (Max Schame) – квітки (діаметр 6,5см) махрові, із сильно гофрованими пелюстками яскраво-пососевого кольору з білою облямівкою по краю; 
• Флорида (Flirida) – квітки (діаметр 5-6 см) немахрові, темно-червоні. 

Пізньоквітучі (лютий – початок травня):

• Целестінум (Coelestinum) – квітки (діаметр 6 см) немахрові, інтенсивно-кармінні; 
• Концінна (Concinna) – квітки (діаметр 7 см) немахрові, широковоронкоподібні, світло-бузкові, з яскраво-малиново-ліловим крапом (сильнорослий сорт, використовується як підщепа для слаборослих сортів); 
• Xeкce (Hexe) – квітки (діаметр 5,5 см) махрові, яскраво-винно-червоні (сильнорослий сорт, використовується як підщепа для слаборослих сортів); 
• Ніоба (Niobe) – квітки (діаметр 7,5 см) махрові, білі із зеленуватим зівом та червоним крапом на пелюстках; 
• Професор Волтерс (Professer Wolters) – квітки (діаметр 7,5 см) немахрові, лійкоподібні, яскраво-світло-лососеві з майже білим краєм, з темно-малиново-червоним крапом у зіві;
• Сякунтала (Sacuntala) – квітки (діаметр 7,5 см) махрові, білі, із зеленим крапом у зіві; 
• Ернст Тірс (Erst Thiers) – квітки (діаметр 8 см) махрові, малиново-рожеві. 

З групи крумських (дрібноквіткових) азалій для вирощування в кімнатній культурі можна рекомендувати сорти Azuma kagame, Cattleya, Himorayo, Kocho no Mol, Addy Wery, Adonis. 

Купуючи азалію, вибирайте рослини з декількома квітками, що розпустилися, і безліччю бутонів. 

Азалії рекомендують використовувати для озеленення світлих велико- та середньогабаритних житлових та виробничих приміщень, шкіл, вітрин, фойє, зимових садів.

Найкращі сорти азалії для вирощування в кімнатних умовах – Ніоба, Еггебрехті, Вервеніана розеа, Целестина, Джон Херенс, Адвентсглокен, Фріц Саїдор, Альберт Елізабет, Есмеральда, Концінна.

Світлана Машковська, Світлана Шабарова 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com