Основи козячого раціону: чим, як і коли годувати свійських кіз?

Правильне харчування та корисні прогулянки

З зелених кормів особливо цінується люцерна (цікаво, що у перекладі арабського люцерна означає «кращий корм»).

Найбільш поживна частина люцерни - листя: у ньому міститься 70% легкозасвоюваних білків, 90% каротину, втричі більше кальцію і в півтора рази більше фосфору, ніж у стеблах.

У пасовищний період кіз напувають (двічі на день: вранці та ввечері) свіжою та чистою проточною або колодязною водою, а також щодня задають сіль-лизунець.

Оскільки навесні та восени випадають холодні роси, тварин виганяють на випас після того, як висохне роса. В іншому випадку можуть виникнути шлунково-кишкові розлади, а також проблеми з копитами - вони починають гнити, що викликає у кіз кульгавість.

Крім того, протягом пасовищного утримання внаслідок нерівномірного стирання копита можуть набувати неправильної форми, що також викликає біль і кульгавість, тому копита необхідно своєчасно обрізати та очищати від бруду.

Заготовляємо корми влітку

Основа раціону кіз у зимовий час - грубі корми, дрібне степове, різнотравне та лугове сіно, ячмінна, просяна та бобова солома, а також гілковий корм.

Його заготовляють у вигляді віників, пов'язаних із висушених молодих гілок тополі, берези, верби, липи, горобини, листя яких містить велику кількість каротину, кальцію, дубильних речовин.

Заготовляють гілковий корм у середині літа: молоді пагони довжиною до 50-60 см сушать під навісом чи на горищі.

Дуже зручно в зимовий період для свійських тварин використовувати заготівельні корми.

Досвідчені тваринники закладають на зимове зберігання опале листя.

Його добре просушують і зберігають на горищі або у розсипному вигляді, чи у мішках нещільно утрамбованим. Поживність такого корму невелика (на рівні соломи), але при нестачі сіна це хороша підмога.

Також опале листя можна силосувати:

• викопують круглу яму, в яку складають як сухе, так і вологе листя;
• кожен шар (товщина 30 см) посипають сіллю та ретельно трамбують;
• верхній шар накривають плівкою та присипають землею.

Вже за місяць такий корм можна згодовувати козам.

Тваринники радять складати стожки з опалого листя. Щоб вони не розсипалися, шари перекладають соломою, сухими гілками дерев (підійдуть і гілки, що залишилися від обрізування плодових дерев).

Кожен шар листя пересипають сіллю, на останній кладуть гніт і зверху накривають руберойдом або плівкою.

Козам також згодовують стебла кукурудзи, їх зрізають разом з качанами, які потім виламують і сушать на горищі, а також стрижні качанів, що залишилися після лущення зерна.

Вони не надто багаті на поживні речовини, проте містять більше білків, ніж солома озимих. Перед згодовуванням їх краще змолоти, і отримане борошно змішати з комбікормом та висівками.

Зернові, білкові та соковиті корми

Зернові корми (овес, ячмінь тощо) задають на добу: дорослим тваринам до 1 кг, молодняку – до 0,5 кг. Ці корми краще засвоюються у плющеному чи подрібненому вигляді.

1. Овес особливо цінний для молодняку, оскільки сприяє його швидкому зростанню. Для підвищення статевої активності цапам його згодовують перед та в період спарювання.
2. Ячмінь – добрий корм для жирування кіз та молодняку. Цапам ячмінь задають у суміші з іншими концентратами або замінюють його подрібненою кукурудзою.
3. Молодняку ​​кукурудзяне зерно задають лише у поєднанні з кормами, багатими на білок (бобове сіно або макуха).
4. Горох, сіно, боби, сочевицю задають тваринам як борошна грубого помелу чи дерті.
5. Макуха - найцінніший білковий корм, його використовують як добавку до корму, бідного на білки (солома, силос, коренеплоди).

Наша порада:

Висівки - поживний білковий корм, необхідний для кіз різного віку. Особливо він корисний для молодняку та підсосних маток. Сгодовують висівки, змішуючи із соковитими кормами або у змоченому вигляді.

Кози охоче поїдають кухонні відходи — ставити їх слід у свіжому вигляді та без кісток.

У раціоні повинні бути присутні соковиті корми, такі як, наприклад, кавун, гарбуз, кормовий буряк, морква, кукурудзяний силос.

Мінеральні добавки та вітаміни

Також козам необхідні мінеральні добавки, брак яких негативно впливає на їхню життєдіяльність: у суягних маток при нестачі фосфору і кальцію народжуються слабкі козенята, а після окота падає молочність.

Козам задають кухонну сіль, крейду (10-15 г на добу) та м'ясо-кісткове борошно (50-60 г).

Як вітамінну добавку в зимовий період козам задають грона горобини, багаті на вітаміни А і С.

Якщо заготовити достатню їхню кількість, зимовий раціон буде поживнішим і різноманітнішим, що позитивно позначиться на удоях.

Необхідне питво

Взимку кіз випююють теплою водою, найкраще вітамінним трав'яним чаєм (звіробій, кропива, деревій, м'ята, ромашка тощо).

Як кажуть досвідчені козоводи, кози найохочіше «чаюють», коли заварка відрізняється різноманітністю.

Тому влітку слід насушити достатню кількість листя малини, смородини, суниці, вишні, ягід горобини, глоду, калини. Такий чай захистить тварину від авітамінозу, підвищить надої та якість молока.

Доросла коза живою масою 50-60 кг випиває за добу 8-10 л чаю.

Наша порада:

Замість чаю або води раз на добу можна задати тепле питво (обов'язково підсолене), приготоване з додаванням висівок або запареного комбікорму.

Василь Туринський, доцент кафедри технології виробництва продукції
свинарства та вівчарства Національного аграрного університету
© Журнал «Городник»
Фото: depositphotos.com