Найрідніші, наймиліші, оксамитові: чорнобривці у наших садибах

Переваги культури 

По перше, тагетес вирізняє багата різноманітність форм і відтінків суцвіть і листя, завдяки чому ці рослини можна висаджувати практично в будь-якому куточку саду, у квітниках, рабатках, а також на веранді, балконі, терасі або вирощувати у горщиках. 

По друге, чорнобривці невибагливі до умов вирощування, легко переносять нестачу вологи, спеку та навіть засуху.

По третє, завдяки фітосанітарним властивостям вони здатні знезаражувати ґрунт від грибних хвороб, відлякувати нематод та комах-шкідників, а також знижувати чисельність злісних бур'янів.

А ще чорнобривці – цінна сировина для харчової промисловості, народної та традиційної медицини. 

У культуру введено 7 видів чорнобривців, з них 5 вирощують в Україні.

Найбільш поширені чорнобривці прямостійні, або африканські (Tagetes erecta L.), розлогі, або французькі (Tagetes patula L.), позначені (тонколисті), або мексиканські (Tagetes signata Bartl., або Tagetes tenuifolia Cav.). Значно рідше можна зустріти чорнобривці дрібноквіткові (Tagetes minuta L.) і золотисті (Tagetes lucida Cav.).

Ботанічні особливості 

Тагетес, чорнобривці, або оксамитці, – в основному однорічна культура, проте існують і багаторічні трав'янисті види з мичкуватою кореневою системою, що глибоко проникає в ґрунт і швидко відновлюється після механічного пошкодження. Стебла у тагетеса округлі, ребристі, гладенькі, розгалужені. Листя непарноперисто-розсічене.

Суцвіття-кошики нагадують великі м'які махрові кулі (чорнобривці  прямостійні) або розсипи дрібних "цвяхів" діаметром не більше 1 см (чорнобривці позначені та блискучі) різноманітних забарвлень – від сніжно-білих, кремових, лимонних до яскраво-жовтих, помаранчевих та строкатих, що поєднують кілька відтінків в одному суцвітті.

Суцвіття бувають кулясті, напівкулясті, пласкоокруглі і сплюснені, а також прості, махрові та напівмахрові.

Плід – сплюснена сім'янка, на верхівці розсічена, внизу загострена. 

Насіння дозріває в червні-серпні і зберігає схожість протягом 2-3-х років. Сходи з'являються через 5-10 днів після сівби. 

Чорнобривці легко переносять пересадку в будь-якому віці і дають самосів, віддають перевагу відкритим сонячним місцям, хоча добре переносять і напівтінь. 

Лікувальні та харчові властивості  

Рослини містять велику кількість ефірних олій, мають своєрідний сильний аромат (є сорти без аромату), який завдяки високому вмісту фітонцидів (летючих органічних сполук, що вбивають хвороботворні мікроби та грибні спори) благотворно впливає на здоров'я людини. 

У суцвіттях багато каротиноїдів та цілий комплекс вітамінів (А, В₁, В₂, В₆, Е, Р). Особливо багаті каротиноїдами яскраво-жовті та яскраво-жовтогарячі сорти, що використовуються в харчовій промисловості для отримання натуральних барвників. 

Барвники з чорнобривців, на відміну від синтетичних, не токсичні, містять вітаміни, органічні кислоти, ароматичні речовини і, крім того, їх виробництво більш рентабельне, ніж інших натуральних барвників, наприклад, з моркви, дині або помідорів.

У домашніх умовах засушені, яскраво забарвлені суцвіття використовують для забарвлення  сирів, у якості приправи для солінь і маринадів.

Ефірні олії чорнобривців застосовують у кондитерському, лікеро-горілчаному, парфумерному та косметичному виробництві. 

Крім цього, вони мають антимікробні, антимікробні, антигельмінтні і заспокійливі властивості. На цьому ґрунтується їх використання в народній медицині. Застосовують ефірні олії зовнішньо, додавши кілька крапель у ванну або аромалампу, або внутрішньо – 1-3 краплі на 100 г меду. У домашніх умовах можна виготовити масажний крем, змішавши 10 крапель ефірної олії чорнобривців і 20 мл основи. 

Водні настої суцвіть чорнобривців у народній медицині використовують для лікування шкірних запальних процесів, а також як потогінний, сечогінний та антигельмінтний засіб. Екстракти (масляний, спиртовий, новогаленовий) з чорнобривців позначених мають гепатозахисну та холеретичну дію.  

Захисна дія фітонцидів 

Коріння чорнобривців виділяють у ґрунт біологічно активні речовини, які знезаражують його від грибних гнилей та шкідливих мікроорганізмів.

• Тому відцвілі рослини можна використовувати для мульчування, а на ділянках, уражених фузаріозом, чорнобривці доцільно висадити.
• Після досягнення стадії цвітіння ділянку під рослинами потрібно перекопати і залишити під парою на місяць. 
• Потім можна сіяти культури, чутливі до фузаріозу.

Чорнобривці розлогі і прямостійні, висаджені в міжряддя суниці, помідорів, перцю, картоплі, моркви та інших овочевих культур відлякують нематод.

• На зараженій нематодами ділянці чорнобривці висаджують таким чином, щоб їх коріння, розростаючись, пронизувало весь профіль ґрунту.
• Після двомісячного періоду вегетації рослини подрібнюють і закопують у ґрунт.
• Ділянку залишають під парою на місяць, після цього вона готова під посів будь-якої іншої культури.

Чорнобривці використовують також для біологічного контролю попелиці в посівах ягідних культур.

• Для цього уражені попелицями рослини обприскують свіжоприготовленим водним настоєм із висушеної надземної частини чорнобривців (2 кг сухої маси на 10 л води), зібраної у фазі цвітіння і настояною протягом 2-х діб. 
• У приготований таким способом настій рекомендують опускати також цибулини гладіолусів, насіння айстр та левкоїв на 8-10 години для знезараження їх від чорної ніжки. 

Репелентні та токсичні властивості чорнобривці виявляють також по відношенню до капустянок і деяких інших комах-шкідників. 

Зверніть увагу:

Зрізані чорнобривці з великими суцвіттями – прекрасні компоненти букета, у воді зберігають свіжість та аромат близько двох тижнів. Правильно висушені чорнобривці прямостійні і розлогі добре виглядають у зимових сухих букетах, їх використовують для аранжувань. 

Розмноження та вирощування 

Насіння тагетеса висівають із січня по березень.

Сіють у ящики з пухким субстратом, зверху присипають землею, накривають картоном і поміщають у темне приміщення з температурою 15-25 °С. Через 1-2 тижні (фаза появи другого справжнього листка) сіянці пікірують в окремі ємності (щільність посадки 7х7 або 8х8 см²) та вирощують при температурі 12-18 °С. Загартовану таким чином розсаду висаджують у відкритий ґрунт у другій половині травня.

Оптимальна відстань між рослинами низькорослих сортів – 15-20 см, середньорослих – 20-30 см, високорослих – понад 40 см.

Коренева система чорнобривців стійка до механічних пошкоджень, тому вони легко переносять пересадку навіть у фазі цвітіння.

У травні можна висіяти насіння чорнобривців у відкритий ґрунт (норма висіву 1,5-3 кг на 1 га, оптимальна глибина загортання – 2-2,5 см). Однак у цьому випадку чорнобривці зацвітуть значно пізніше, ніж висаджені розсадою. 

Щоб отримати якісний насіннєвий матеріал, слід пам'ятати, що тагетес – перехресно запилювана рослина, тому різні сорти необхідно ізолювати, висадивши їх на відстані не менше 150-200 м, або надіти на суцвіття, вибране на насіння, марлевий мішечок. Насіння швидко обсипається, тому його потрібно збирати по мірі дозрівання (середня врожайність насіння – 1,5-2 ц/га).

• Чорнобривці добре сусідять з іншими декоративними та лікарськими видами: шавлією лікарською, геліотропом, маргариткою, календулою, лобулярією морською, рудбекією, космеєю, пеларгонією.
• Вони – сприятливі попередники кукурудзи, ячменю, змієголовника молдавського, шавлії лікарської.

Сходи чорнобривців спочатку розвиваються повільно, тому для аерації ґрунту та знищення бур'янів необхідно культивувати міжряддя.

На бідних ґрунтах рослини підживлюють мінеральними добривами: у перше підживлення – вносять повне мінеральне добриво; у друге (період масового цвітіння) – фосфорні та калійні. 

Потрібно пам'ятати, що надлишок азоту може спричинити надмірний розвиток вегетативних органів, затримку цвітіння та дозрівання насіння.

За тривалої сухої та спекотної погоди необхідний регулярний полив. Для стимулювання повторного цвітіння потрібно видалити відцвілі суцвіття. Полив у другій половині літа скорочують до мінімуму (поливають лише за тривалої  нестачі вологи), оскільки перезволоження ґрунту затримує дозрівання насіння. 

Найбільш поширене захворювання чорнобривців – плямистість листя, що викликається фітопатогенними грибами. На листі з'являються коричневі або чорні плями, після чого листя опадає. Для попередження цього захворювання потрібно підтримувати оптимальні умови вирощування, уникати надмірного внесення азотних добрив, пошкоджене листя та сильно пошкоджені рослини відразу видаляти. 

Наталія Дідик 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com