Льох у моєї бабусі зверху був увінчаний барвінком, трохи нижче росли кілька кущів суниці (на піднесенні вона завжди дозрівала раніше, бабуся говорила, що там ближче до сонця), а далі – округла галявина ромашки лікарської (рум'янки, як називала її бабуся). Решту простору займала глуха кропива, особливо декоративна в період цвітіння. Далі ґрунт укріплювали камінчиками, щоб дощ не змивав.
З двох боків від дверей як підпірна стінка стояв невисокий тин (таким чином земля утримувалася). Перед тином насипали крупнозернистий пісок, який постійно використовувався в господарстві, а в нас, малечі, як пісочниця. Навколо всього піднесення, оперізуючи його, росло кілька кущів лілійників і рівними рядами – тигрові лілії.
Кілька роки тому в мене з'явився власний сад та двір. Маю свій невеликий розарій, красиві клумби, лісовий куточок, лікарську грядку. Є в мене й льох, увитий тладіантою та ґрунтопокровними трояндами. Красуються на ньому кущики суниці, очитки, а між декоративними камінцями пробиваються едельвейси. Дуже красиво.
А ось підніжжя всієї цієї гірки я задекорував зовсім незвично. Щоправда, спочатку зробив, а потім дізнався, що це окремий напрямок у ландшафтному дизайні.
На ділянці, яку ми придбали, було багато старих дерев. Довелося їх пиляти, а деякі корчувати. У результаті залишилося кілька колод, викорчованих пнів, корчів і багато рівно розпиляних кругляків. Куди їх подіти ми не знали. І ось мене осяяло, як усе це використати з вигодою. Тобто щоб і красиво, і корисно було.
Уклав я колоди так, щоб рослинам з одного боку трохи тінь створювали, а з іншого – від вітру захищали. І посадив там розсаду різних літників.
Спочатку, відверто кажучи, все це не дуже добре виглядало, але коли рослини пішли в ріст (умови їм сподобалися) і почали цвісти раніше за своїх родичів на клумбі, все це виглядало просто казково. Картина змінювалася щодня. Дуже приємно було сидіти на колоді і милуватися календулою гербероподібною, тегетесами, вдихати аромат запашного горошку. А коли зацвів льон – рожеві вічка, то просто відірвати погляд від композиції не було сил. Так ось і сам того не знаючи, я зробив не що інше, як рутарій.
Рутарій – це скандинавський прийом дизайну з використанням дерева та відходів деревини.
- Всі дерев'яні елементи бажано обробити засобом захисту від атмосферних опадів, але при цьому зберегти на них такі природні елементи, як мохи та лишайники. Вони дуже декоративні у композиціях, надають їм природності.
- Квіти можна посадити різні. Можна й багаторічники, але тоді композиція щороку буде та сама. Якщо висаджувати літники, то щороку змінюються поєднання кольорів і форма композиції.
Скандинави не просто вигадали цей спосіб дизайну. Вони взагалі не визнають непотрібних речей. Наприклад, композицію з рослин може доповнювати старе барило, таз, колесо, відро або дирява лійка.
Тобто все, чого ми намагаємося позбутися, у них знаходить застосування.
Їх приклад наслідував і я. Роблячи ревізію в сараї, знайшов цілу купу непотрібного мотлоху: іржавий бідон, дерев'яну діряву кадушку, стару каструлю і чайник.
Кадушку поклав на добу у воду, потім встановив біля рутарію, наповнив землею та посадив одразу кілька декоративних рослин. Бідон теж оригінально вписався у композицію. Посадив у нього кілька рослин (розсадою), а дружина ще й насіння гарбуза кинула. Незвичайно виглядало велике листя гарбуза на вузькій горловині бідона. А восени навіть урожай був.
Отже, головне – це бажання і ваша фантазія. Тоді й ми свої нові стилі впроваджувати зможемо.
Богдан Денисюк
© Журнал "Городник"
ФОТО: pixabay.com