Цибуля Середньовіччя: вирощування, збір та використання порею

Ботанічний опис

Цибуля порей (Allium porrum L.) – дворічна овочева рослина родини цибулевих.

У перший рік життя порей утворює несправжню цибулину. Вона складається з потовщених основ листя, прикріплених до денця (стебла), які плавно переходять в потовщене несправжнє стебло. Забарвлення у стебла зелене, під листям – біле і світло-зелене, на поперечному розрізі – біле з жовтою серцевиною.

Залежно від сорту і умов вирощування несправжнє стебло може досягати 10-70 см в довжину і 2-10 см в діаметрі.

Листя лінійно-ланцетоподібне, пласке, довжиною 35-70 см. Забарвлення – від світло-до темно-зеленого, іноді з сильним восковим нальотом, що надає листю сизого відтінку.

На другий рік життя рослини формують квіткову стрілку (висота 1-2 м), яка несе суцвіття – просту кулясту парасольку діаметром 6-8 см. Квітки білі або бузкові. Насіння чорне, тригранне, зберігає схожість 2-4 роки.

Порей відрізняється довгим вегетаційним періодом (170-180 днів) і повільним ростом рослин в перший місяць після висадки.

Сходи не переносять заморозків, дорослі рослини витримують зниження температури до -7 °С, а добре сформовані – зимують у відкритому грунті при -10...-15 °С. Рослина світло- і вологолюбна.

Любить легкі родючі ґрунти, важкі, глинисті і кислі непридатні для її вирощування. 

Агротехніка і розмноження 

Порей розмножують насінням, вирощують в основному розсадним способом. Насіння на розсаду висівають з кінця лютого по квітень (в залежності від зони вирощування). 

• Контейнери наповнюють живильною сумішшю, яку напередодні посіву поливають.
• Висівають насіння сухим.
• Ряди розташовують на відстані 4-6 см один від одного.
• Глибина загортання насіння 0,7-1,2 см. 

Після посіву його присипають сухою сумішшю, злегка ущільнюють і поливають, потім контейнери накривають склом або плівкою і встановлюють в темному місці, до появи сходів підтримуючи в приміщенні температуру 20-25 °С. При появі сходів її на 3-4 дні знижують до 8-12 ° С, щоб запобігти витягуванню проростків. Надалі зберігають температуру на рівні 18-20 °С вдень і 10-12 °С вночі. 

У період росту сіянців ґрунт розпушують і поливають по мірі  необхідності, не допускаючи його пересихання і перезволоження. 

Висаджують 50-60-денну загартовану розсаду.

Готова до висадки розсада повинна бути 12-15 см в довжину і 0,3-0,7 см в діаметрі (товщиною з тонкий олівець).

Грядку під порей готують з осені. Під оранку (перекопування) вносять напівперепрілий гній (5-6 кг/м²).

Кращі попередники – гарбузові та пасльонові культури. Порей можна розміщувати і в міжряддях ранньої капусти, кольрабі, ранніх сортів редису, моркви.

У відкритий ґрунт розсаду висаджують у II-III декаді квітня за схемою 45х10-15; 40х18-20 або 30х15 см. Перед посадкою ґрунт поливають, коріння рослин вкорочують до 1-1,5 см, а листя – на 1/3 довжини. Розсаду заглиблюють до першого листа.

Догляд полягає в систематичному видаленні бур'янів, розпушуванні ґрунту і поливі.

На бідних ґрунтах проводять 1-2 підживлення коров'яком (1: 8) або пташиним послідом (1:20) – 3-4 л/м². У період вегетації по міру росту рослини 3-4 рази підгортають вологим ґрунтом. У підгорнутих рослин несправжнє стебло досягає більшої довжини, та й смак стає ніжнішим.

Листя у порею наростає до глибокої осені. Забирають рослини до настання стійких холодів: викопують, обтрушують від землі, злегка просушують на повітрі, потім наполовину вкорочують коріння і видаляють пожовклі верхівки листя. Цибулю зберігають в підвалі, сараї, гаражі, ящиках на балконі – будь-якому місці, де температура не нижче 0 °С.  Рослини встановлюють вертикально, пересипаючи кожен ряд піском так, щоб несправжнє стебло було повністю ним покрите. У такому стані порей добре зберігається взимку впродовж 3-5 міс. 

У південних областях порей зимує в ґрунті без укриття, в середній смузі теж може зимувати, якщо його підгорнути, а потім прикрити соломою або рослинними залишками. Взимку його викопують по потребі в період відлиг.

Хімічний склад

Від інших видів цибулі порей відрізняється підвищеним вмістом калію (225 мг) і кальцію (60 мг), відносно високим вмістом заліза (1-1,5 мг), цукрів (5-7%), високим вмістом вітамінів: С (аскорбінова кислота) - 52-81 мг%, каротину (провітамін А) - 3,7-5,1 мг%, B₁ - 0,04, В₂ - 0,10, В₆ - 0,30, B₉ -32, РР - 0,50 мг%. В ефірній олії цибулі порею міститься до 37 мг% сірки.  

Харчові та лікувальні властивості 

Цибуля порей – дієтичний продукт харчування. Страви з неї рекомендуються в дієті для хворих з порушенням обміну  речовин, при подагрі, каменях у нирках, ревматизмі, атеросклерозі, ожирінні, для поліпшення діяльності печінки, жовчного міхура, профілактики та лікування недокрів'я.

У народній медицині порей здавна використовували як сечогінний засіб, а також застосовували для лікування геморою. Відваром полоскали горло при запаленні язичка м'якого піднебіння і глотки. 

У їжу вживають всі частини рослини: листя на ранніх стадіях розвитку, несправжнє стебло – з осені до весни.

У вибіленого стебла ніжна м'якоть, слабогострий смак.

Порей використовують в свіжому вигляді, додають в салати, перші і другі страви. З нього готують гарніри, коржі, тефтелі, його можна фарширувати, використовувати як начинку для пирогів. Порей, відварений і підсмажений на вершковому маслі, цілком замінить кольорову капусту, а приправлений майонезом або соусом служить прекрасним гарніром для всіх м'ясних і рибних страв. 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com