Пушне "золото" Південної Америки: вирощування нутрій у присадибному та фермерському господарстві

Нутрія, або болотяний бобр (Myopotamus s. Myocastor coypus.), у природі веде напівводний спосіб життя, населяючи болота, тихі заплави річок, багатих на водно-болотну рослинність. Вперше цю тварину описав натураліст з Чилі Mollina в 1782 р. Південно-американська назва нутрії – "соурі" – увійшла в наукову назву виду.

Нутрія належить до загону гризунів, родини нутрієвих, роду нутрія. Систематики розрізняють три підвиди цих тваринок, які відрізняються за розміром, якістю опушення та географічним походженням. 

Батьківщина нутрії – Південна Америка. Природна сфера її поширення – Вогняна Земля, Патагонія, Чилі, Аргентина, Уругвай, Парагвай, Болівія, Південна Бразилія. Вона заселяє прісні та солоні водойми – болота, озера, дрібні річки, лагуни, протоки, затоки річок Ріо-Негро, Парана, Уругвай, Парагвай, Колорадо та інших, віддаючи перевагу водоймам з повільною течією, зарослим водно-болотними і прибережними рослинами. Кращою за якістю хутра вважається нутрія, що мешкає в Аргентині, в провінції Санта-Круц на річках Чубуй, Негро, Колорадо та ін.

На початку ХХ ст. у Європі зріс попит на гарне високоякісне хутро шиншили, нутрії, соболя, лисиці (сріблястої, червоної, вогнівки). Тому з Південної Америки почали завозити цих тварин до Європи для розведення та акліматизації.

У зв'язку з поставками хутра та завезення самих звірят нутрія стала в Європі дуже популярна і отримала багато різних назв: nutria – нутрія (іспанська), coypu – коїпу (тубільна, англійська), ragondin – рагондин (французька), sumpfbiber – зумпфбібер (німецька) , biberratte – біберратте (німецька), болотяний бобр (російська).

Сьогодні нутрію розводять майже у всіх країнах Західної та Східної Європи, Північної Америки, частково в Азії.

В останні десятиліття завдяки величезній селекційній роботі вчених-зоологів з'явилися нутрії нестандартного забарвлення: абсолютно чорні (меланісти), суто білі (альбіноси), сніжно-білі, перламутрові, сріблясті, золотисті, медового відтінку та ін.

У колишньому Радянському Союзі про нутрію вперше дізналися у 1928 р., а 1931-1932 рр. Всесоюзний хутровий синдикат завіз 676 нутрій з Аргентини та ще 2000 особин з Англії та Німеччини.

Тварини були різного віку: старі, з поламаними лапами (мабуть, спіймані на волі капканами) і дуже молоді, що народилися на фермах Південної Америки. Із загальної кількості нутрій (2676) самок було у 2,5 разу більше, ніж самців. У 1931 р.15 нутрій доставили в Україну для проведення дослідів. Дрібні партії нутрій були завезені також до Туркменії, Казахстану, Грузії.

Чим цінна та цікава нутрія? 

Багаторічні дослідження (1949-1960 рр.) біологічних особливостей нутрій, яких утримують в неволі (клітках, вольєрах), у напіввільних умовах (у теплий період року на волі, у водоймі, а в зимовий – у приміщенні, у спеціальних сараях), а також тих, хто мешкає цілий рік на волі, підтвердили як морфоанатомічну, так і фізіологічну адаптацію.

Хутро нутрії дуже міцне (50 балів міцності; в 100 балів оцінюється міцність хутра річкової та морської видри; 1 бал – зайця; 10 балів – кролика; 30 балів – ондатри), не намокає під дощем або снігом. З нього шиють манто, пальто, дублянки, дохи, пелерини, шапки, жилети, черевики, унти.

М'ясо нутрії їстівне, смачне, калорійне, легко засвоюване, не має специфічного або неприємного присмаку, має дієтичні властивості (особливо корисне дітям та людям похилого віку), а крім того, адсорбує важкі метали, радіоактивні елементи та їх з'єднання. 

Крім перерахованого, дванадцятиметровий кишечник нутрії використовують для виготовлення високих сортів ковбас (наприклад, мисливських). Після вибою, зняття шкурки та оброблення тушки голову, лапи та хвіст використовують для корму м'ясоїдним домашнім тваринам; кістки – на виробництво кісткового борошна, столярного клею; екскременти – на добриво городу та саду. У деяких країнах із великих помаранчевих різців нутрій виготовляють браслети, амулети, сережки, намисто та інші прикраси.

Ще одна дуже важлива біологічна особливість нутрії. Поїдаючи на озерах і річках водно-болотну рослинність (тростин, рогоз, латаття, кубишка, осока, рдест, ряска), нутрія очищає водойми і таким чином допомагає риборозведенню.

Крім того, вона сприяє розмноженню планктону – він поїдає її екскременти.

Як показали досліди (1952-1956 рр.), що проводилися на експериментальній нутрієвій фермі в дендропарку "Олександрія" (м. Біла Церква Київської обл.), рибопродуктивність на водоймах при спільному розведенні риби та нутрії збільшилася на 15-20%.

Нутрія невибаглива до кормів, дуже плідна (до 12-14 дитинчат у посліді), легко розмножується, в 4-5-місячному віці стає статевозрілою, швидко звикає до людини. Вона охайна, дуже стійка до різних інфекційних, інвазійних захворювань.

У багатьох країнах нутрію використовують як лабораторну тварину.

(Далі буде) 

Леонід Колесов

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com