Ангеліка, трава архенгелів: цілющі властивості дягелю лікарського

Дягель лікарський – рослина дворічна з родини окружкових. 

На першому році життя утворює розетку листя. Якщо його регулярно зрізати, дягель не цвістиме і може жити до 10 років. Листя велике, двічі-, тричі перисторозсічене, з великими яйцеподібними, дво- або трилопатевими частками.

На другому році життя розвивається потужне, округле, гіллясте, порожнє стебло. Зеленувато-білі або жовті дрібні квітки зібрані в парасольки (10-17см у діаметрі).

В Україні дягель росте на болотах, на берегах водойм. Зустрічається в Поліссі, Лісостепу та Степу.

Ніякого догляду, крім зволоження ґрунту, дягель не вимагає, зате сам здатний перемогти будь-які бур'яни. 

Зілля з давніх часів 

Як лікарський засіб дягель використовувався слов'янами, древнім грекам і римлянам у цій якості він не відомий.

У багатьох стародавніх лікувальних збірках є згадки про дягель, як про цілющий та магічний засіб.

Так, П. Седир (1909 р.) радить "... Збирати дягель в останній чверті Місяця під знаком Тельця і Близнюків (тобто в квітні-травні) або в кінці серпня. Корисний проти чаклунства. Маленькі діти, якщо носять цю рослину на шиї, звхищені від пристріту. Листя, що перебуває під заступництвом Сатурна, будучи зірваним, коли Сатурн перебуває у своєму домі, корисне проти подагри. Корінь, що перебуває під заступництвом Сонця і Марса, повинен бути зібраний, коли ці світила знаходяться в сузір'ї Лева (у липні). Корисний від гангрени та укусів отруйних тварин. Відвар (декокт) коріння, будучи прийнятий вранці натще, виліковує давній кашель, настій на вині – внутрішні виразки. Одна парасолька (пучок квіток) у вигляді порошку, будучи прийнята щоранку взимку з вином, охороняє від епідемії; влітку замість вина слід брати рожеву воду. Листя, розтерте з медом і рутою, прикладене до ран, діє від укусів скажених тварин, знищуючи отруту". 

На перший погляд можуть здатися наївними рекомендації щодо збирання рослин у різні пори року залежно від знаків Зодіаку. Але, як писав батько медицини Гіппократ: "Астрономія має до медичного мистецтва не мале відношення, а, навпаки, дуже велике. Бо з часом року змінюються і шлунки, і хвороби людей". 

Останнє заперечувати ніяк не можна, адже кожен із нас постійно відчуває зміну здоров'я залежно від пори року.

Крім того, наукою вже доведено, що в різні години доби і різну пору року в рослинах міститься неоднакова кількість біологічно активних речовин.

...і до наших днів 

Як цілюща рослина дягель лікарський не втратив свого значення й досі.

Корінь його застосовують як тонізуючий засіб, він виявляє сечегонну, вітрогінну, знеболювальну, відхаркувальну дію, незамінний при недостатній діяльності нирок, здутті та коліках у шлунку, іпохондрії та істерії, паралічах, простудних захворюваннях, поганому травленні, зубному та вушному болю.

• У домашніх умовах найчастіше вживають відвар або чай з дягелем, освяченим на Різдво: ложку подрібненого кореня заливають склянкою води, кип'ятять 10 хв, проціджують і приймають по 1 ст. ложці 5 разів на день.
• Приймають у вигляді порошку (на кінчику ножа 3 рази на день), а також спиртової настоянки кореня дягеля (по 20-30 крапель 3 рази на день). Допомагає порошок при ревматизмі та подагрі, болях у попереку. 
• Використовують дягель (всі частини рослини) і для зміцнювальних та дитячих ванн.

Щоб отримати більший ефект, дягель змішують з іншими лікарськими рослинами: лепехою та дубовою корою (при здутті живота), полином гірким, хвощем польовим, звіробоєм звичайним, золототисячником, м'ятою та валеріаною (при стійких проносах).

• В останньому випадку суміш упарюють на вині, а потім 2-4 ст. ложки цього відвару додають у склянку окропу і випивають на день по 3 склянки такого зілля.

Цілющі якості винної настоянки дягеля лікарського багаторазово посилюються, якщо додати до неї калган, ракові шийки, любисток, валеріану, ясменник запашний, щавель водяний (золотник) та кореневище чоловічої папороті. Цей засіб застосовують при нервових розладах та серцево-судинних захворюваннях, порушеннях ендокринної системи. 

І салати, і цукати 

Дягель легко виростити на городі. Розмножується він виключно насінням, яке висівають, навіть не зашпаровуючи у ґрунт, восени (у вересні-жовтні) у сирих та вологих місцях.

Слід зазначити, що корінь дягеля (особливо однорічний) є чудовою пряністю, тому що має приємний та сильний аромат, а ось молоді пагони пахнуть слабо.

Коріння рекомендується заготовляти в жовтні або напровесні (у квітні), листя – впродовж усього літа, а стебла – найкраще на початку травня. 

У свіжому вигляді їх додають у салати (для ароматизації), а також у гарячі овочеві страви (за 3 хв до готовності) та супи (за 5 хв).  

Зі свіжого коріння, відвареного в цукрі, готують оригінальне варення та цукати. Останні гальмують процеси бродіння і гниття в кишечнику, мають вітрогонні властивості, сприяють видаленню липкого і слизового мокротиння з бронхів.

Сухе коріння, подрібнене у порошок, додають до борошна при випіканні хлібобулочних виробів, в м'ясні соуси, до смаженого м'яса (за 5-7 хв до готовності). Дуже корисний дягель у компотах та чаях.

Насіння дягеля використовують для ароматизації міцних напоїв; сухий порошок заварюють як чай. 

Григорій Смик 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com