Улюбленець всього світу: догляд за рослинами інжиру у захищеному ґрунті

Вирощуючи різні екзотичні плодові культури у себе в будинку, я дійшов висновку: невибагливішої рослини, мабуть, не знайти. Вважаю, що смоківниця –  ідеальний варіант для садоводів-аматорів, особливо початківців.

Все завдяки дуже цікавій особливості цієї рослини: у неї напрочуд швидко росте коріння.

За короткий час після посадки воно вже досягає стінок горщика, а ще через деякий час (2-3 місяці), повністю обплітає всю землю в ньому. Це дуже велика перевага.

Не всі знають, що практично будь-яку субтропічну рослину потрібно пересаджувати в горщики, більші за верхнім діаметром, ніж попередні, але не більше ніж на 4-5 см, щоб ґрунт після пересадки не закис. Пересаджуючи інжир, боятися нема чого – можна садити одразу хоч у відро.

Але слід пам'ятати, що інжир, висаджений у велику ємність, пізніше входить у плодоношення.

Якщо коріння саджанця обплело землю в горщику, його одразу ж потрібно пересадити в нову ємність. Вона може бути з будь-якого матеріалу: глини, пластмаси, кераміки.

Ґрунт для інжиру я готую за наступним рецептом.

• З-під будь-якого листяного дерева, окрім дуба (містить дубильні речовини), зрізаю совочком верхній (до 5 см) шар землі.
• Просіюю його через решітку (діаметр отворів 3-5 мм) і змішую з крупнозернистим річковим піском у співвідношенні 2:1.
• Потім додаю 1-2 частини перегною (перепрілого, 2-3-річного гною).
• Не потрібно садити інжир у ґрунт, що містить торф, – це пригнічує рослину.
• Як дренаж на дно горщика можна покласти деревне вугілля або гальку, гравій (шар 1-2 см).

Цікава і, як на мене, важлива особливість інжиру полягає в тому, що він абсолютно не боїться заглиблення кореневої шийки. При пересадці можна "втопити" саджанець у землю навіть до першого нижнього листка. Під землею на заглибленій частині стволика незабаром з'явиться коріння.

Тепер про полив. Я поливаю рослини (в тому числі і інжир) тільки після того, як підсохне верхній шар землі (даю корінню можливість увібрати практично всю вологу в горщику). Потім паличкою розпушую верхній шар ґрунту і поливаю дрібними порціями доти, поки в піддоні не з'являться перші краплі води. Якщо саджанець був пересаджений одразу в невеликий посуд, то воду, що витекла в піддон, можна не зливати – рослина сама з часом забере її назад.

Воду для поливу беру з гарячого крана та добу відстоюю у відкритій посудині.

Інжир у природі – листопадна культура, але у кімнатних умовах це може бути виражено частково. Трапляються випадки, коли саджанець зимує на підвіконні, не скинувши жодного листа.

Взимку рослину поливаю за тим самим принципом, що й улітку: після підсихання верхнього шару землі. Звичайно, якщо рослина взимку стоїть без листя, частоту поливів скорочую.

Період спокою у інжиру в кімнатних умовах лише 2-3 місяці. Вже наприкінці грудня у нього прокидаються бруньки, починається хвиля вегетації, що триває до жовтня. З середини жовтня листя жовтіє – і знову наступає спокій.

На початку грудня бажано провести обрізку. Я залишаю по 3-4 бруньки на кожній гілці – решту зрізаю секатором. Після обрізки завжди прокидається велика кількість бруньок і деревце стає компактнішим і красивішим.

У цей час (чи трохи пізніше, в середині грудня) рослину можна пересадити.

Але з власного досвіду знаю, що в ємності об'ємом приблизно з відро дерево інжиру може рости кілька років. Потрібно лише у період вегетації рослину регулярно підживлювати.

Робити це слід лише після поливу ґрунту в горщику, щоб не обпекти кореневу систему.

Потрібно відзначити, що інжир – неперебірливий до підживлення.  Будь-яка система живлення кімнатного лимона підходить і для нього. 

Якщо рослину пересадили в нову ємність у середині грудня, то починати підживлювати її потрібно не раніше березня, коли коріння вже достатньо "схопить" новий об'єм землі.

• У якості підживлення застосовую настій бур'янів. Для цього будь-яку банку на 1/2 заповнюю будь-яким дрібно нарізаним бур'яном і заливаю до самого верху водою. Витримую 3-4 діб (поки не почалися процеси бродіння). Такий настій є повноцінним набором потрібних рослині елементів і цілком придатний для застосування в міській квартирі. 

• В умовах приватного будинку у якості підживлення можна використовувати пташиний послід і гнойову жижу (коров'як). І перше і друге потрібно спочатку розвести водою (1:1), витримати 2-3 тижні, потім ще розвести водою у співвідношенні: для пташиного посліду – 1:20, коров'яка – 1:10. 

• Як розчин мікроелементів чудово підходить рідке безхлорне комплексне добриво Vito. Розчиняючи 1 ковпачок препарату в 2,5 л води, я використовую його для поливу рослин.

• Влітку, в період активної вегетації, іноді додаю до органічних підживлень малі дози мінеральних добрив (карбамід – 3 г/л, калімагнезію – по 1,5-2 г/л, суперфосфат – 5 г/л). Карбамід (азотне добриво) можна поєднувати в одному підживленні з калімагнезією (калійне добриво). Суперфосфат застосовую або окремо, або разом із орорганікою.

• Що стосується частоти підживлення, то в кімнатних умовах їх потрібно проводити не рідше 1 разу на 2 тижні, а в умовах балкона або відкритого ґрунту – 1 раз на тиждень. У зимовий час підживлення не проводжу. 

Особистий досвід показує, що 95% саджанців вже у однорічному віці дають перші плоди. Нерідко буває, що вони з'являються на гілочці нульового порядку в 4-5-місячному віці. 

Я вирощую у себе кілька сортів інжиру, деякі з них плодоносять двічі на рік. Перший урожай дозріває до початку літа, другий – восени. 

На батьківщині інжиру, на території Малої Азії, вважалося, що 2-3 дерева можуть прогодувати цілу сім'ю.

І справді, врожайності його можна лише позаздрити, адже не дарма смокву назвали біблійним символом родючості.

Старанно доглянуте, добре розвинене кімнатне інжирне дерево може дати кілька кілограмів смачних, поживних плодів. А ще, завдяки екзотичному великому листю, інжир – чудова окраса будь-якого житла.

Едуард Москвич 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com