Технологія оновлення: як посадити молоді кущі на плодоносному винограднику

Заміну старих рослин, малопродуктивних чи застарілих сортів краще проводити цілими рядами, а не окремими кущами.

Спочатку я викорчував один ряд кущів (10-15 шт.) і викопав на цьому місці траншею шириною 0,9 і глибиною 0,8 м. Землю з траншеї перекинув на один бік, вибрав усе велике і дрібне коріння, що зустрілося в ґрунті. На дно траншеї насипав шар родючого ґрунту (0,3 м), змішаного з добривами (на 1 м довжини ряду вніс 3 відра перегною та 1 кг нітрофоски). Ґрунт узяв із сусіднього міжряддя, в якому не було виноградного коріння. Знімав шар трохи більше 0,3 м.

На ділянці, виділеній для посадки нових саджанців (приблизно 0,7 х 0,7 м), висипав привезений чорнозем з піском (можна використовувати і ґрунт із міжрядь саду або з городу). Траншеї теж засипав ґрунтом із сусіднього міжряддя, додавши попередньо до нього листя фруктових дерев, траву, солому, щоб він був більш пухким. 

У міжряддя, де було знято ґрунт, методом перевалу на глибину 0,6 ширину 0,2 вніс добрива (на 1 м довжини – 1 відро перегною та 100 г нітрофоски).

Коріння кущів із сусіднього ряду при цьому, природно, підрізав, і в результаті вони омолоджувалися. Тож у перші два роки виключалося придушення молодих посадок.

Ґрунт, узятий із траншей, для дезінфекції перемішав із непросіяною (з частинками деревного вугілля) золою з розрахунку 0,5-1,0 кг на 1 м довжини та розкидав у міжряддях фруктових дерев. У міжряддя, що звільнилося, також вніс добрива (в траншейку глибиною 0,6 м).

Всю цю роботу виконав восени.

У березні висадив першосортні саджанці відкритим способом, тобто в місці посадки викопав лунки (діаметром 0,7 м, глибиною 0,25 м) і посадив саджанці, при цьому стежив, щоб п'ята саджанця була на глибині 0,5 м від рівня ґрунту.

Кожен саджанець полив теплою водою (20-25 °С), замульчував дно лунки чорною плівкою та поставив мікропарник із прозорої плівки. У травні, коли встановилася тепла погода та пагони досягли висоти 15-20 см, мікропарник зняв. Все літо лунки тримав відкритими.

Саджанці успішно розвивалися: добре прогрівалися п'яткові корені, не утворювалися верхні (росяні) корені. Відпала необхідність катаровки, без якої не обійтися, якщо саджанець висаджений традиційним закритим способом (повністю засипають його ґрунтом і зверху насипають горбок землі заввишки 10-15 см).  

Можна використовувати комбінований спосіб посадки. Для цього саджанці спочатку висаджують закритим способом, а коли молоді пагони досягнуть висоти 15-20 см і вийдуть з пагорба, викопують лунку (діаметром 0,7 м і глибиною 0,25 м).  Дно її мульчують торфом або перегноєм, а частину пагонів, що знаходилися у землі, обертають папером, щоб запобігти сонячним опікам.

Коли немає можливості зробити заміну куща за допомогою відприсків, виникає необхідність у посадці одиночних саджанців на плодоносному винограднику. Я це роблю так. Викорчовую старий кущ, на його місці викопую яму довжиною 1,5, шириною 1,0 та глибиною 0,8 м. Щоб усунути негативний вплив сусідніх кущів, у торцях ями на глибину 0,6 м встановлюю часові екрани з подвійної поліетиленової плівки.  Ґрунт готую так само, як і для нового ряду (як у першому випадку).

Для посадки беру тільки саджанці, які інтенсивно ростуть. Наприклад, саджанці, що вегетують, в контейнерах або інші – з потужною кореневою системою. Вони швидко ростуть і легше переносять конкуренцію із сусідніми дорослими кущами.

Така технологія оновлення виноградника, незважаючи на трудомісткість, цілком виправдала себе. Саджанці нових стійких сортів починають плодоносити на другий-третій рік та з кожним роком значно нарощують урожай.

Результати такі ж, якби саджанці були посаджені на новому винограднику (на свіжому ґрунті).

Василь Соколов 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com