ogorodnik.com
Ваш помощник каждый день
Подпишитесь

Хай квітне теплий квітень

Хай квітне теплий квітень

У квітні вже остаточно встановлюється тепла погода, день стає довшим, а у природі настає справжній період розквіту й оновлення. Життєдайною силою наливаються рослини і дерева. Тепле весняне сонечко зігріває своїми променями все довкола. Цього року на квітень припадає одне з найбільших християнських свят — Великдень. З давніх-давен українці трепетно й шанобливо ставляться до релігійних свят, а Світле Христове Воскресіння з-поміж них — найголовніше!

Сільські мешканці цінували життєдайну силу квітня. Саме в цей час вони активно упорядковували свої садиби, дбали про город і уважно доглядали худобу. Існувало навіть прислів'я: «Квітневий день рік годує!».

Народ надавав особливого значення прикметам у квітні:

Ранковий туман віщує ясну погоду.
Якщо закумкали жаби — можна садити кукурудзу.
Березень з водою, квітень — з травою, а травень — з квітами.

4 квітня — Василя Теплого. У народі цей святий відомий під іменем Теплого, оскільки з цього дня відчувається прихід весни. Наші пращури йшли на околицю села й дивились, як сходить сонце. Якщо утворилося коло навколо сонця, то буде щедрий урожай.

На Василя Теплого сонце в кругах — до урожаю.

6 квітня — Захарія. Преподобний Захарія Печерський жив і трудився у дальніх печерах (XIII-XIV або ХІ-ХІІ століття — ?). Він додержував дуже великих обмежень у їжі: майже нічим не харчувався, лише травами, овочами й зернами — їв один раз на день, після заходу сонця. До нього часто сходили ангели з небес. У народі цього дня вели спостереження, якою буде ніч: теплою — на добру весну, а холодною — «не жди з моря погоди».

7 квітня — Благовіщення. Одне з найбільш ушанованих релігійних свят. Архангел Гавриїл спустився з небес до Діви Марії в місто Назарет, де вона вела незаймане життя в домі свого чоловіка Йосипа Обручника. Гавриїл сповістив, що у неї народиться син, Ісус, і це буде Месія і Син Божий. Марія ж сказала Ангелові: «Як же станеться це, коли я чоловіка не знаю?» Ангел повідав, що немовля вона родить від Духа Святого. Марія смиренно згодилась: «Так буде Мені по слову твоєму». У всі часи до цього свята люди ставились з особливим трепетом. У день цього великого свята не можна працювати, «навіть птиця не в’є свого гнізда». Благовістить на весну. 

Саме у цей час починають своє цвітіння весняні квіти: проліски, первоцвіт, ряст, сон-трава. За народними прикметами, хто знайде в цей день ряст, то повинен його зірвати, кинути під ноги й промовити: «Топчу, топчу ряст, дай Боже, діждати і на той рік топтати!». Звідси й вислови: «Топтати ряст» — значить жити, «не топтати» — значить померти.

Існувало повір’я, якщо в цей день незаміжня дівчина знайде квітку первоцвіту, то цього літа вона вийде заміж. Первоцвіт — вісник дівочого весілля. 

У народі існує чимало прислів'їв, пов'язаних із цим святом: 

Яке Благовіщення, така і свята Пасха.
Благовіщення без ластівок — холодна весна. 
На Благовіщення зими не лай, а саней не ховай. 

8 квітня — Лазарева субота; архангела Гавриїла. Свято на честь Воскресіння Лазаря, відзначали у суботу напередодні Вербної Неділі. За біблійними оповідями, Лазар був другом Ісуса Христа. Коли він помер, його воскресив Ісус. Завдяки цьому багато людей увірувало в Господа, а Лазар прожив ще 30 років зпісля чудесного воскресіння. За народним віруванням, архангел Гавриїл був володарем блискавки. Існувала приказка: «Щоб Гаврило хати не спалив».

9 квітня — Вербна неділя, Вхід Господній в Єрусалим. Велике свято, одне з двунадесятих церковних свят. За Біблійним переказом, цього дня Ісус в'їхав до Єрусалима на віслюку, а люди устеляли йому шлях пальмовим гіллям, вітаючи Спасителя.

Оскільки в Україні пальма не росте, то з давніх-давен було прийнято святити вербу, якій приписується чудотворна сила. Свяченою вербою можна лікувати захворювання. За народними віруваннями, цієї неділі не можна сіяти городину, бо погано вродить. Пращури спостерігали за погодою, передбачали ранній чи пізній прихід весни.

У Вербну неділю є звичай легенько бити освяченими вербними гілочками дітей, щоб вони були здоровими й щасливими цілий рік.

То  не я б'ю, то верба б'є.

З 10 по 15 квітня — Страсна седмиця.

13 квітня — Великий Страсний Чистий четвер. Цей день символізує останні дні земного життя Ісуса та його страждання. У народі цей четвер називали Білим або Чистим, саме цього дня завершували сумлінні приготування до Великодня та прибирання оселі, господи. Селяни обов’язково прибирали не тільки оселю, але й усюди на подвір’ї: стайні, комори, хліви. Цього дня вода має чудодійні властивості, тому ранком належало неодмінно вмитися або скупатися.

Господині у Чистий четвер готували сіль до Великоднього столу. Брали грудку солі, загортали її в ганчірку та клали у піч. Коли ганчірка обгорала, сіль діставали та зберігали до Великодня. Після Великодньої служби, коли вся родина сідала за стіл розговлятися, господар клав сіль на хліб і ставив його під образами на покутті. Таку сіль зберігали і давали худобі при недугах.

14 квітня — Велика Страсна п’ятниця. У день, коли Ісуса розіп’яли на хресті, у церквах читають Євангелія про земні муки й страждання Христа. Люди тримали найсуворіший піст, не вживали їжу до заходу сонця. Господині печуть паски, але до іншої роботи не беруться, бо вона вважалася гріхом. Це день великої скорботи.

15 квітня — Велика Страсна субота. Останній день Великого посту є скорботним днем. Людина, яка у Страсну суботу буде веселитися, потім весь рік плакатиме. Забороняється фізична робота. За давньою традицією у Страсну суботу фарбували яйця й освячували їх у церкві разом з великодніми пасками. Святити великодні кошики вірян у храмах починають після молитовних піснеспівів, о четвертій ранку. 

16 квітня — Світле Христове Воскресіння, Великдень. Це одне з найвеличніших і найголовніших християнських свят, яке встановлене в пам'ять Світлого Воскресіння Сина Божого — Ісуса Христа. За легендами, того дня, як Христос воскрес, сонце з радості не заходило, і день був великим, тому й названий Великдень. Інша назва — Паска (Пасха) походить від давньоєврейського іменника «пейсах» — перехід. Офіційна церковна назва свята — Світле Христове Воскресіння, Паска.

Великдень за народною традицією є днем ​​душевного оновлення, пробудження природи після зимової сплячки і початком змін. Кожна людина заздалегідь має підготуватися до цього дня духовно і фізично. Великий піст, якщо людина дотримувалася всіх його правил, сприяє очищенню тіла і духу. При зустрічі люди вітають один одного зі святом, промовляючи: «Христос воскрес!» і чують у відповідь: «Воістину воскрес!».

З 17 по 23 квітня — Світла седмиця.

17 квітня — Йосипа. Назва дня походить від імені Йосифа Піснетворця, ченця IX ст. Він — автор покаянних канонів, що й нині виконуються під час богослужіння. За народним спостереженням, з цього дня починають цвірчати цвіркуни і вперше подають голос журавлі.

Якщо цвіркун кричить час орати під жито

18 квітня — Федула Теплого. Назва цього дня пов’язана з ім’ям читця Федула при храмі у Фессалоніках. Він був богоугодною людиною, жив праведним життям. О цій порі наші предки уважно слідкували за вітром і погодою.

Прийшов Федул — теплий вітер подув.

19 квітня — архієпископа Константинопольського Євтихія. Він був висланий з країни за те, що виступив проти імператора. За народною прикметою: тихо — чекай врожай ранніх зернових.

20 квітня — Килини. За легендою мученик Акилина був страчений за свою християнську віру разом з 200 римськими воїнами у 310 році. У народні чоловіче ім'я Акилина перетворилося на жіноче, звідси й походить прислів'я:

Якщо дощ на Кулини — добра калина.

21 квітня — День Руфа. Апостол Руф служив єпископом у грецькому місті Фіви. За свою віру та служіння Христу, він був приречений на страждання і мученицьку смерть. Вірили, що у цей день все на землі рухається. Не варто було цього дня ходити до лісу. Селяни садили городину, бо вірили, що, посаджена на Руфа, вона швидко ростиме.

На Руфа, як земля руха.

23 квітня — Антипаска. Другий тиждень після Світлого Христового Воскресіння називають «поминальним», або Хоминим (Фоминим, Томиним) тижнем. Згідно з Євангелієм, апостол Фома не вірив у те, що Ісус Христос воскрес, тому Спаситель з'явився до нього на восьмий день після свого Воскресіння. Церковна назва цього дня — Антипаска. Також день має назву Червона гірка. У народі існувала прикмета: щоб мати довголіття і міцне здоров'я, на Червону гірку необхідно молитися Господу. Пращури вірили, що у цей день їх молитви чує не тільки Бог, але і покійні родичі, які також будуть допомагати.

24 квітня — Антипа-Водопола. Мученик Антипа — був учнем святого апостола Іоанна Богослова. Антипа був єпископом Пергамської Церкви. У народі цього святомученика називали Водополом, бо у цей час ріки починали весняний розлив.

Антип воду розпустив.

Якщо води не розкриваються, то літо погане.

25 квітня — Василя Парійського, Радониця (Радуниця). Свято встановлено на честь Преподобного Василя Сповідника, єпископа міста Парії, котрий жив у VIII столітті. Віряни з шаною ставились до нього, як до істинного пастиря. За свою вірність православним сповіданням, він зазнав  переслідуваня й злиднів. Цей день у народі ототожнювали зі словом «парить». Саме в цей час наставали погожі і теплі дні, із землі пара струмувала. Селяни приділяли особливу увагу роботі в полі та на городі.

Радониця (Радуниця) — день поминання померлих. Люди дотримувалися звичаю цього дня поминати померлих. На цвинтарі влаштовували поминальну трапезу, на яку приносили крашанки ті інші великодні страви. Частину приготованої трапези необхідно було віддати нужденним на помин душі.  

27 квітня — Мартина-лисогона. Назва дня походить від імені Папи римського, який скликав Латеранський собор із 150 єпископів. На цьому соборі розглядали питання про дві волі Ісуса Христа — божественну і людську. За давнім повір'ям, у цей день лисиці переселялись зі старих нор у нові. На них находила куряча сліпота, тому вони ставали легкою здобиччю мисливців.

29 квітня — Ірини-розсадниці. У народі зауважили, що цього дня тане лід біля берегів на озерах і річках, звідси: Ірина — увірви берега.

Ірини-розсадниці капусту на розсадниках.

30 квітня — Зосими-бджоляра. Він поновив Соловецьке пустище і став його ігуменом. Займаючися різними справами, Зосима приділяв особливу увагу і бджільництву. Бджолярі цього дня вивозять вулики бджіл на пасіки.

Рой народиться — Зосима-Саватій веселиться.

© Журнал «Огородник»
Фото: © Gennady Marichev, Daniel Kaminsky