Єдине спасіння – вода: як краще поливати городні рослини у спеку

Овочеві рослини найбільше страждають від спеки. У посуху їм катастрофічно не вистачає води. Гарячі сонячні промені висушують ґрунт, і щоб захистити поверхню листя від сильного перегріву, рослинам доводиться витрачати дуже багато вологи. Якби листя не охолоджувалося завдяки інтенсивній транспірації (випару), то при дуже високій температурі повітря рослини неминуче загинули через згортання водно-розчинних білків клітин.

Ось чому сьогодні наше основне завдання – своєчасно та правильно постачати рослини водою, застосовуючи так звані вегетаційні поливи. 

Їхнє призначення – забезпечувати овочевим культурам необхідний запас вологи в період їх розвитку та формування врожаю.

Норми, кількість і частота поливів залежать від виду овочевих рослин, що вирощуються, погодних умов, механічного складу ґрунту, а також способів їх проведення.

Найпоширеніший – полив по борознах. Його можна застосовувати практично для всіх овочевих культур.

Безпосередньо перед поливом посередині міжрядь грядки роблять неглибокі борозни (10-12 см) і заливають доверху їх водою. Щоб забезпечити рослинам необхідну норму поливу, борозни заповнюють водою один (салат, кріп), два (цибуля, часник) або кілька разів (капуста, коренеплоди, помідори). Після того як вода вбереться, борозни засипають ґрунтом і мульчують перегноєм (шар 3-4 см), соломою або скошеною травою. 

Полив у лунки – мабуть, найекономічніший спосіб. Його застосовують при відчутному дефіциті води, в основному, для теплолюбних пасльонових та гарбузових культур. Роблять глибокі лунки (на багнет лопати) на відстані 10-15 см від рослин або посередині міжрядь і заповнюють їх водою один, два або кілька разів (залежно від вимог культури). Коли вода вбереться, повністю засипають їх ґрунтом.

Обидва способи поливу дозволяють доставляти воду безпосередньо в зону розташування коренів, при цьому немає необхідності розпушувати ґрунт.

Але, на жаль, полив у лунки і по борознах можна практикувати лише до певного терміну – поки листя рослин не зімкнеться у міжряддях. А ось полив дощуванням можна застосовувати протягом усієї вегетації. Він не такий трудомісткий, але, щоправда, менш економічний. При цьому способі поливу витрачається багато води – на жаль, нераціонально.

Поливати дощуванням не так просто, як здається на перший погляд. Часто можна спостерігати, як працюють зі шлангом, підключеним до колонки: сильним напором холодний струмень направляють на рослину, ретельно її "омивають", потім переходять до наступної і т. д. Як ви думаєте, куди йде вода, яка стікає з рослин, і скільки її потрапляє у ґрунт?

Основна її маса скупчується в "ложбинках", зволожується тільки верхній шар ґрунту (0,5-1,0 см), а корененаселений – залишається сухим, і рослини не можуть скористатися водою. Такий полив нічого, крім шкоди, не приносить.

Рослини, які нібито посвіжішали, потім ще довго оговтуються від стресу і продовжують страждати від спраги.

Цей спосіб можна рекомендувати лише для поливу газонів та всіх видів капусти.

На відміну від попередніх способів, він провокує ріст бур'янів, часто сприяє розвитку грибних захворювань та ущільненню ґрунту, що ускладнює доступ повітря до коріння рослин. Тому наступного дня після дощування потрібно обов'язково розпушувати ґрунт. 

При правильному поливанні дощуванням струмінь направляють нагору.

Тоді краплі води, що спадають, встигнуть трохи прогрітися і, втрачаючи прискорення, не дуже ущільнять ґрунт.

Для дощування краще використовувати спеціальні установки з розпилювачами, які автоматично регулюють подачу води. Щоб забезпечити рослинам необхідну норму поливу, вони мають працювати 2-4 години.

Найекономічніший і нетрудомісткий спосіб – крапельне зрошування (краплинне зрошування) Установка на ділянці стаціонарної системи крапельного зрошування потребує матеріальних витрат, тому багато городників застосовують спрощений його варіант.

• По всій довжині шланга з невеликим перетином (до 20 мм) на відстані 12-15 см роблять невеликі отвори (2-4 мм).
• У міжряддя насипають мульчу (шар 5-7см) і кладуть на неї шланг, вода в який надходить з ємності, встановленої на невеликій висоті.
• Напір регулюють вентилем так, щоб цівки води, що виходять з отворів, були висотою 2-4 см.
• При цьому способі поливу корененаселений шар ґрунту просочується вологою через 1,5-2 години.

Примітивною подобою краплинного зрошення служить і підґрунтовий полив:

• 2-літрові пластмасові пляшки з великою кількістю отворів вкопують у ґрунт на відстані 7-10 см від рослин, вниз або вгору горлечком, і по мірі вбирання води знову їх наповнюють.

Коли сонце найбільш активне, потрібно проводити так звані освіжувальні поливи (обприскування).

Їх потребують насамперед культури родини гарбузових (огірок, диня, кабачок, патисон, гарбуз). Взагалі-то, ці види віддають перевагу сухому повітрю, але у фазі масового цвітіння, коли стоїть непомірна спека, необхідно підвищувати вологість повітря. Інакше порушується процес запилення (особливо у дині) і зав'язі, що утворилися, опадають. Сухість повітря у спеку дуже небезпечна і для огірків, оскільки сприяє поширенню павутинного кліща.

У період масового цвітіння та формування зав'язей освіжувальні обприскування проводять регулярно, доки не спаде спека, один раз на тиждень, вранці чи ввечері. Час поливу залежить від обраного способу. Полив у борозни та лунки можна проводити впродовж усього дня, а дощування та обприскування – у вечірні години (після 16.00).

Для поливу рекомендується використовувати прогріту на сонці воду. Втім, у спеку можна використовувати і холодну, але тільки при поливі в борозни та лунки.

Виняток становлять диня, огірок та гарбуз. Їх потрібно завжди поливати лише прогрітою на сонці водою. Такою водою рекомендується поливати всі теплолюбні культури (помідори, перець, баклажан, квасоля, гарбуз, огірок, диню, патисон, кабачок), починаючи з кінця липня, оскільки в цей час значно зростає небезпека ураження рослин грибними хворобами. 

Найкращою для поливу вважається дощова та річкова вода. Водопровідну потрібно обов'язково наливати в ємності та відстоювати кілька днів.

Якщо поливаєте шлангом, створюйте невеликий тиск води, щоб струмінь не розмивав ґрунт. Шланг тримайте ближче до землі, але намагайтеся не бризкати на листя рослин. Брудне листя з налиплою землею стає резерватором грибної інфекції. Воно, як правило, раніше жовтіє і відмирає.

Потреба у воді у різних видів овочевих рослин змінюється залежно від фази розвитку.

Так, салат, селера потребують постійного поливу після висадки розсади і до змикання листя в міжряддях; всі види капусти – під час утворення качанів; цибуля ріпчаста – до початку формування цибулини; гарбузові, пасльонові та бобові – у фазі масового цвітіння та початку формування плодів.

• У посуху капусту, цибулю, часник, салат та інші зелені культури поливають 2-3 рази на тиждень, витрачаючи по 20-30 л/м² води;
• коренеплідні та гарбузові культури – 1-2 рази (40-50 л/м²);
• пасльонові – 1 раз на два тижні (70-90 л/м²).

Але в кожній зоні частоту поливу потрібно визначати самостійно, враховуючи погодні умови, стан ґрунту та самих рослин.

Майя Григоровська 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com