А горішки непрості: вирощуємо смачну та корисну чуфу

Дивовижна мандрівниця

Батьківщиною чуфи вважається Середземномор'я і Північна Африка. Тут її використовували в їжу ще з найдавніших часів.

Бульби земляного мигдалю виявлені в єгипетських гробницях. В середні віки чуфа потрапила в Європу. Особливу популярність вона придбала в Іспанії, де її сьогодні вирощують в комерційних масштабах.

У наших широтах ця рослина з'явилася в кінці XVIII ст. і досі залишається в статусі малопоширеної культури.

Зовні чуфа нагадує звичайну осоку, її потужні кущі заввишки до 100 см зібрані в численні листові пучки. Коренева система добре розвинена, з безліччю тонких кореневищ, на яких утворюється велика кількість (до тисячі) дрібних довгастих бульб-горішків від світлого до темно-коричневого забарвлення з жовтуватим або рожевим відтінком. На поверхні вони мають 3-6 поперечних борозенок. М'якоть біла, тверда, хрустка, солодкувата.

На своїй історичній батьківщині, а також в районах субтропічного клімату чуфа зростає як багаторічна рослина. Але в наших умовах рослина не вступає в фазу цвітіння, тому її вирощують як однорічну культуру.

Агротехніка без клопоту

Виростити чуфу не складно.

Посадила її в травні, коли встановилася тепла погода, на двох грядках.

• Першу розмістила між рядами ранньої картоплі, другу – між білокачанною капустою і запашним тютюном.
• Перед посадкою бульби замочила на дві доби в чистій воді кімнатної температури.
• В лунки, віддалені один від одного на 50 см, поклала по дві бульби.

Якщо на ділянці досить місця, відстань між лунками краще збільшити, тому що рослини швидко розростаються вшир.

У мене на двох грядках вийшло 15 лунок.

Сходи з'явилися через 7-10 днів. Спочатку маленькі вузколисті паростки були схожі на траву. Згодом вони перетворилися на яскраво-зелені пишні кущики і виглядали дуже красиво.

Чуфа любить сонячні промені і помірний полив. Рясне і часте зволоження сприяє інтенсивному росту зеленої маси і значно знижує утворення бульб. Тому поливала чуфу тільки в посушливу погоду.

Вегетаційний період рослини триває п'ять і більше місяців. 

В кінці жовтня, коли бадилля почало жовтіти, в'янути і засихати, приступила до збору врожаю. Бульби викопувала, обтрушувала від грудок землі. Кожну лунку ретельно перевіряла, щоб бульби не залишалися в ґрунті. В результаті зібрала майже відро горішків.

Оскільки чуфу виростила вперше, відразу помила і спробувала. Нічого особливого на смак не відчула – хрусткі горішки та й годі. Але коли вони стали підсихати, з'явився приємний, солодкий смак мигдалю. Захотілося ще і ще.

Згодом земляний мигдаль замінив нашій родині традиційні горішки та насіння, які ми в зимовий період в основному купували в магазині.

У висушеному вигляді бульби чуфи можуть зберігатися тривалий час, але при цьому втрачають вологість і зморщуються. Щоб розм'якшити їх і надати початкового вигляду, достатньо потримати горішки в воді. 

Рослина корисної дії

Чуфу використовують у народній медицині.

Лікувальні властивості мають не лише бульби, а й зелень, і коріння рослини, тому не викидайте їх. Якщо у вас проблеми зі сном, зробіть з подрібненої висушеної трави подушечку, вона допоможе вам спокійно спати. При зубних болях порожнину рота полощуть відваром з кореневищ, а порошком з них натирають ясна. Відвар з кореневищ допомагає при уретритах.

Чуфа заряджає енергією, зміцнює імунітет, піднімає настрій, покращує роботу мозку і сприяє підвищенню працездатності.

Настояне на горілці впродовж семи днів листя земляного мигдалю впливає на людський організм так само, як знаменита настоянка кореня женьшеню.

Чуфа – ефективний засіб для лікування цукрового діабету, атеросклерозу. Вона корисна при захворюваннях нервової, серцево-судинної і травної системи.

Важливо знати

Бульби чуфи мають високу харчову цінність і дуже поживні завдяки великому вмісту жирної олії (до 25%), багаті олеїновою кислотою, білками (до 10%), крохмалем (до 35%), цукрами (до 25%), вітамінами (А, С , Е, групи В), мікроелементами (магній, кальцій, фосфор, залізо), клітковиною. Встановлено, що 150-200 г горішків чуфи забезпечують організм добовою нормою всіх необхідних поживних речовин.

Але слід пам'ятати: чуфа – висококалорійний продукт, тому нею не варто захоплюватися людям, що страждають ожирінням.

Бульби чуфи вживають в їжу в сирому, смаженому або вареному вигляді. Підсмажені і прожарені в духовці горішки використовують для приготування дієтичного напою, схожого на каву.

З чуфи готують прохолодний напій – оршад, або мигдальне молоко.

• Горішки замочують до набрякання, потім пропускають через м'ясорубку, розбавляють теплою водою і проціджують через тканину.
• В отримане молочко додають цукор (мед), ваніль, корицю, можна фруктову витяжку.
• Ретельно все змішують, і через кілька годин напій готовий.

Чуфу додають в кондитерські вироби – в шоколад, цукерки, печиво, торти, з неї роблять халву. Якщо посипати подрібненими горішками домашній торт, вийде смачно, корисно і вишукано. В Іспанії з бульб чуфи роблять олію, яка за смаком і поживними властивостями не поступається оливковій.

Земляний мигдаль – рослина багатогранна, застосовується практично у всіх сферах. Олію додають в елітні сорти мила, шампуні і використовують для змащення механічних інструментів.

Бадилля, а також висушене коріння – відмінний корм і зручна підстилка для домашніх тварин. З листя плетуть канати, кошики виробляють папір, ізоляційний матеріал. А ще це потенційна сировина для альтернативного палива.

Яскрава і пишна зелень чуфи служить прикрасою в ландшафтному дизайні, її можна вирощувати як бордюрну рослину. Пахуче коріння (по запаху нагадує валеріану) здавна використовували в якості освіжувача повітря в житлових приміщеннях. 

Десерти з земляного мигдалю

Горіхове масло

Масло вершкове - 100 г, чуфа - 35 г, какао - 10 г, цукор - 20 г, мед - 2 ст. ложки.

Бульби чуфи злегка обсмажити, подрібнити в кавомолці, додати вершкове масло, какао, цукор, мед. Все ретельно перемішати. Ситно і дуже смачно!

Халва

Чуфа - 1 склянка, цукор - третина склянки, борошно - третина склянки, молоко - третина склянки, рослинна олія - 3 ст. ложки, кориця, ваніль.

Бульби чуфи обсмажити, подрібнити. Борошно обсмажити, змішати з меленими горіхами, додати рослинну олію. В молоко додати цукор, корицю і ваніль і кип'ятити на повільному вогні дві-три хвилини, постійно помішуючи. Потім з'єднати все разом, добре перемішати. Сформувати брикети. Смакота! 

Галина Просяна 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора