Зимові обладунки для інжира: як укривати рослини в холодну пору року

Вчитися на чужих помилках

Початківці-інжироводи роблять ті самі помилки, які свого часу робив і я: збивають дощаті каркаси, утеплюють соломою, сіном, тирсою, агроволокном, плівкою. Все це досить трудомістка, але, як виявилось, малоефективна робота.

На моє глибоке переконання, вирощувати інжир – насправді просто. Потрібно лише знати деякі секрети, якими я охоче ділюся з читачами. 

З кожним роком я вдосконалюю технологію вирощування інжиру, у тому числі й укриття на зиму.

Спілкуючись із друзями-однодумцями по телефону або в інтернеті, знаходжу для себе зважені та правильні рішення. Як говорить народна мудрість, краще вчитися на чужих помилках. Тому й ділюся своїм багаторічним досвідом, щоб помилок було якнайменше. 

Режим живлення 

Підготовка до перезимівлі рослини починається ще у серпні, коли я повністю виключаю підживлення азотними добривами і поступово замінюю їх фосфорно-калійними, які вношу згідно з інструкцією використання. Це прискорює дозрівання врожаю, плоди краще накопичують цукор, а пагони дерев'яніють.

В якості калійного підживлення використовую витяжку із золи. Вона містить усі мікроелементи, необхідні рослині.

• У цебро насипаю до половини золи, доверху доливаю водою, закриваю і залишаю на 10 днів. Періодично, хоча б щодня, перемішую. Потім прозору готову витяжку зливаю, розчиняю 1 л витяжки в 9 л води та обприскую рослини по листю у вечірній час.  Обробку проводжу кожні 10 днів. 

• Другий швидкий та ефективний спосіб: заливаю 3 л золи 10 л води та витримую 1 добу, часто помішуючи. Перед застосуванням добре перемішую витяжку, беру 1 л витяжки на 10 л води та поливаю інжир.

Під старий кущ вношу 5 відер, під молоді – менше, залежно від віку та розміру рослини. Роблю таке підживлення 4 рази з інтервалом 15-20 днів.

 Для підживлення по листю 1 л витяжки проціджую і виливаю в 10 л води.

Не раджу до розчину додавати мінеральні добрива, придбані в магазині.

Інжир під «шубою» 

Найпростіші та надійні способи захисту інжиру від морозів – укриття землею або сухе укриття.

В обох випадках інжир потрібно садити під нахилом, якомога ближче до землі.

Рівно посаджений саджанець дуже важко пригнути вже на другий рік, оскільки деревина інжиру тендітна, і він може зламатися.

Урожай інжиру наступного року, як і багатьох інших рослин, закладається у поточний рік. Для цього головне – зберегти торішні пагони, на яких плоди з'являються напровесні і до перших осінніх заморозків встигають дозріти.

Фіги, які зав'язуються на молодих пагонах за умов Прикарпаття (де росте мій інжир), як правило, не встигають дозріти, чим пригнічують розвиток плодів основного врожаю. Тому перед укриттям необхідно вирізати всі гілки поточного року, залишивши 2-3 найкращі пагони як резервні, або для заміни основних при їх пошкодженні. Восени вирізаю лише гілки, які неможливо зв'язати. Остаточне формування куща роблю навесні після розкриття кущів.

Зв'язую інжир ізольованим дротом, канатом чи будь-яким іншим матеріалом.

Укриття землею. На землю, де буде пришпилено кущ, укладаю хвойні гілки. Потім пригинаю зв'язаний інжир і фіксую хрест-навхрест дерев'яними кілками. Зверху накриваю гілками хвойних порід та вкриваю товстим (20-30 см) шаром землі. Землю викопую штиковою лопатою недалеко від куща, вона має бути вологою. Утворюються своєрідні брикети, якими легко та зручно обкладати кущ інжиру. Якщо шар землі тонкий, а зима безсніжна, додатково можна вкрити тирсою, соломою і т.п. Хвоя відлякує гризунів, які можуть пошкодити гілки і навіть стовбур рослини. Під час великих морозів та відлиг земля виступає «регулятором» температури в зоні куща: якщо холодно – дає тепло, при потеплінні – підтримує мікроклімат.

Сухе укриття. Кущ готую, як і в попередньому варіанті, тільки поверх куща та хвойних гілок насипаю товстий шар сухого листя (солому, сіно та тирсу не використовую), потім накриваю старим брезентом, дерматином, руберойдом, шифером, щитами. Краї засипаю землею. В обох випадках по краях укриття вставляю дерев'яні короби для циркуляції повітря. За сильних морозів прикриваю отвори сіном.

Інжир добре переносить короткочасні морози до –10…–15 °С. Але я ніколи не допускаю такого охолодження. 

Заздалегідь, наприкінці жовтня – на початку листопада готую кущі до укриття, а вкриваю, коли, за прогнозами синоптиків, настає справжня зима з постійними нічними морозами.

До настання справжніх холодів від невеликих нічних заморозків захищаю рослини за допомогою тимчасового укриття будь-якими підручними матеріалами.

Новий метод – траншейний 

В останні роки набуває все більшої популярності спосіб вирощування інжиру у неглибоких траншеях.

Зв'язані гілки рослин легко поміщаються в траншею. Зверху їх прикривають щитами або старим шифером і засипають землею. Для захисту від випрівання бажано зробити витяжку.

Щоб інжир не пошкодили миші, можна обкласти кущ хвойними гілками та розкласти отруєні приманки для гризунів.

Для тих, хто з якихось причин не встиг укрити кущі інжиру, можу дати ефективну перевірену пораду.

Для експерименту один кущ інжиру, якому вже понад 20 років, однієї зими я зовсім не вкривав. Найнижча температура була –15 °С. Рослина перезимувала без серьозних втрат. Але весняне пробудження куща затрималося майже на два тижні. Інжир довго виходив із стресу, і це вплинуло на врожай. Позаминулої зими також вирішив його не вкривати, просто пригнув до землі, про всяк випадок. За прогнозами синоптиків, похолодання насувалося до -20 °С. Тоді я накинув на кущ старі куртки та плащі, зверху накрив складеним удвічі агроволокном, а з боків знизу зробив витяжку. 

Провесною розкрив кущ і був приємно здивований: навіть тоненькі гілочки не були пошкоджені, маленькі фіги міцно трималися на них.

На моїй ділянці вже кілька років добре ростуть сім кущів різних сортів у неглибокій борозні, виритій сапкою. Кущі посаджені в ряд на відстані 1,5 м один від одного. Своєрідні невисокі земляні вали з обох боків від борозни допомагають затримувати поливну воду, утримують влітку мульчу і певною мірою полегшують укриття на зиму. 

Як бачите, навіть незначне укриття може захистити інжир від вимерзання.

Важливо вчасно провести ранньовесняне часткове розкриття кущів та перевірку їх стану після перезимівлі. Якщо пізно розкрити кущі, у них можуть випріти пагони, їх можуть пошкодити гризуни. А ви будете вважати, що кущі пошкоджені морозом. 

У кожного садовода-аматора є свої секрети вирощування та догляду за різними рослинами. Головне – не тримати їх у таємниці, а ділитися із однодумцями. Це збагачує, захоплює та надихає на нові досліди щодо вирощування цікавих та малопоширених рослин. 

Богдан Гаморак 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: автора, pixabay.com