Давні знайомі: історія та теорія культивування печериць

Наприкінці XVIII в. печериці вже вирощували у багатьох західноєвропейських країнах. Поступово вдосконалювалася технологія їхнього вирощування. Як приміщення стали використовувати порожні підвали, парники, теплиці.

А на початку минулого століття вже з'явилися спеціалізовані приміщення для вирощування печериць – печеричниці, у яких створювали штучний мікроклімат для росту грибниці (міцелію) та плодоношення грибів. Так, у 1910 р. у Києві, на Куренівці, селянин К. Магдико вирощував гриби у спеціальних печерицницях і успішно продавав їх у великі міста.

Печериці багаті білком (до 40% сухої маси), калієм, якого в них у 7-8 разів більше, ніж у картоплі, фосфору в них міститься у 20-25 разів більше, ніж у більшості овочів. Крім того, печериці відрізняються високим вмістом важливих для людини мікроелементів – заліза, цинку, марганцю, йоду, селену. Зокрема, селену в печериці в 60 разів більше, ніж у будь-яких овочах. Як і інші види культурних грибів печериця містить велику кількість вітамінів групи В і вітамін С.

У 2012 р. в США були отримані дані, які свідчать, що вживання печериць в їжу запобігає розвитку багатьох захворювань серцево-судинної системи, хвороб, пов'язаних з обміном речовин, що сприяє зміцненню імунної системи.

За тривікову історію культивування печериць накопичено багатий досвід їх вирощування у відкритому ґрунті та різних приміщеннях, розроблено рецепти та способи підготовки субстрату (компосту), а також селекціоновано високоврожайні сорти (штами).

Економічна доцільність 

Щоб визначитися, чи вигідно займатися вирощуванням печериць, варто зайнятися простими підрахунками.

• Зі 100 кг соломи та 100 кг курячого посліду можна приготувати 200-300 кг компосту.
• Цієї кількості достатньо для закладки площі 2-3 м².
• За один оборот (2 місяці) з цієї площі можна зняти 15-20 кг свіжих печериць.

Якщо ви тримаєте курей і послід отримуєте безкоштовно, підрахуйте витрати на придбання соломи.

Знаючи вартість оптових та роздрібних цін грибів на ринку легко визначити, чи потрібно витрачати час та зусилля на їх вирощування.

Раси та штами для культури 

Сьогодні культивують три раси печериці двоспорової – білу, коричневу та кремову.

Найбільшою популярністю у споживачів користується біла раса печериці. Штами (сорти) цієї раси дуже високоврожайні.  Однак вони надзвичайно чутливі до змін температурно-вологісного режиму та вентиляції, залежні від якості компосту. 

Кремова і коричнева раси печериці більш стійкі до коливань параметрів зовнішнього середовища і менш схильні до різних хвороб і ураження шкідниками.

Названі раси відрізняються не тільки за забарвленням і розміром, а й вимогами до мікроклімату в печерицниці. Тому важко дати однозначні рекомендації щодо вибору штаму.

Грибоводам-початківцям ми радили б посадити для початку кілька штамів різних рас, а в процесі вирощування визначити найкращий з урахуванням конкретних умов.

При цьому кожен штам слід висівати в компост окремо від іншого, різні мішки або ящики. Змішування різних сортів печериць веде до взаємного пригнічення їх розвитку та зниження врожаю.

Останнім часом у деяких країнах мікологи працюють над запровадженням в культуру інших видів печериць. Найбільш перспективною виявилася печериця двокільцева. Хоча за врожайністю вона дещо поступається печериці двоспоровій, але має кілька особливих переваг. Цей вид високостійкий до ряду хвороб, а головне – процес плодоутворення може відбуватися при підвищеній температурі (24-26 °С), тоді як печериця двоспорова не плодоносить вже при 20-22 °С. 

Ніна Бисько 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: pixabay.com