Чаполоч – священна трава: вирощування і використання цілющої зубрівки

Ця досить непоказна трава поширена в зеленому поясі Європи, Азії та Північної Америки. Але ніхто не може точно назвати батьківщину зубрівки. Вона всюди своя. Відомо близько 30 її різновидів. 

Завдяки високій екологічній пластичності зубрівка може рости на заливних та солонцюватих луках, біля боліт, у лісах на галявинах та узліссях, у степах та напівпустелях, у горах на висоті до 3000 м.

Припускають, що все-таки в Америку рослину завезли перші переселенці з Європи або якимось чином перенесли з Далекого Сходу на Аляску. Зубрівку іноді називають навколополярною рослиною за те, що її ареал простягається вздовж усього Північного полярного кола. А, можливо, насправді трава настільки давня, що росла в Європі, Азії та Північній Америці ще в ті реліктові часи, коли це був єдиний і неподільний континент.

У будь-якому випадку, це єдина священна рослина, яка використовується народами і Європи, і Північної Америки, які, як відомо, розділені океаном.

Деякі корінні народності Північної Америки використовують зубрівку як ладан для очищення  від нечистої сили та наговорів. У Північній Європі існує звичай у дні релігійних свят розсипати перед входом до церкви суху зубрівку.

Ймовірно, по-справжньому диких заростей зубрівки у світі не залишилося, оскільки в останнє тисячоліття під дією спрямованого відбору вирощувалися і поширювалися рослини з максимально довгим листям, щоб їх можна було зрізати принаймні двічі на рік. Якщо цього не робити, незвичайно довге листя пригнічуватиме само себе.

Зубрівка запашна (Hierochloe odorata (L.) Beauv., синонім - Torresia odorata (L.) A.S. Hitchc.) – багаторічна трав'яниста дуже зимостійка рослина родини злакових. Латинська її назва походить від грецького hieros – священний, і chloe – трава, odorata – у перекладі з латини – солодкий аромат.

Рослина має гладенькі порожнисті прямостоячі стебла (і квіткові, і непродуктивні) висотою 50-70 см. Листя нечисленне, значно коротше квітконосів (10-30 см). Пласке прикореневе листя – голе, чергове, широколінійне, загострене, верхнє – стеблове лінійно-ланцетовидне, з довгими піхвами і більш короткою пластинкою.

Квітки зібрані в численні золотисто-жовті, блискучі, округлояйцевидні колоски (довжина 3-5 мм), які утворюють довгасто-овальне розлоге волотисте суцвіття. Колоскові луски довгасто-яйцевидні, часто зубчасті. Квітки в кожному триквітковому колоску золотаво-бурі, одна або дві з них обох статей – з двома тичинками і маточкою, інші чоловічі, тичинкові, з трьома тичинками. Незабаром після цвітіння стебла засихають.

Плід – довгаста зернівка темно-коричневого кольору. Насіння дуже дрібне (в 1 г міститься до 2,5 тисяч насіння).

Довге, горизонтальне, повзуче, біля основи висхідне кореневище, складається ніби з безлічі сегментиків, кожен з яких дає початок надземним пучкам листя.

• Рослина схильна до розростання та утворення щільних клонів з сильно переплетеною кореневою системою, що нагадує килимок. Така добре розвинена коренева система рослини дозволяє використовувати її для зміцнення насипів та еродованих схилів.

Зубрівка відростає дуже рано – у березні, цвіте у квітні-травні, а насіння дозріває у червні. Рослина зимостійка, досить вимоглива до умов зволоження, живлення та аерації. Віддає перевагу легким супіщаним ґрунтам з достатньою кількістю поживних речовин, на глеєвих ґрунтах розростання клонів дуже утруднене.

Урожай надземної маси – 150-300 г/м³.

Зовні рослина дуже нагадує всім відоме злісний бур'ян, завсідник наших дачних ділянок – пирій. Через таку дуже небезпечну для зубрівки подібність виникає необхідність знати її особливі прикмети, щоб не знищити замість пирію.

До цих прикмет не можна віднести аромат зубрівки, оскільки молоді листочки майже не мають запаху, він з'являється тільки після висушування трави. На відміну від інших злакових бур'янів, зубрівка – абсолютно не опушена рослина, основа її листя нижче рівня ґрунту широка і біла, знизу листя пласке і блискуче, без середньої жилки, що виступає. При висушуванні на сонці воно швидко скручується в трубочку (в інших трав листя стає пласким). Квітка зубрівки також унікальна і несхожа на квітки інших злаків – правда, це можна побачити виключно під збільшувальним склом. 

Зубрівка практично не уражається хворобами та шкідниками, мало поїдається тваринами та птахами.

Розмножується насінням та поділом кореневищ.

Однак переважна більшість насіння у зубрівки нежиттєздатна. Тому розмноження насінням лише через 4-5 років дасть такий самий ефект, як розмноження кореневими живцями.

Ділянку під зубрівку відводять у такому місці, де вона, розростаючись, не заважала б іншим рослинам і не заглушала їх. 

Насіння потребує вологої стратифікації впродовж щонайменше 30 днів. Оскільки воно дуже дрібне, ґрунт повинен бути чистим від бур'янів, пухким, з рівною поверхнею.

На зиму ґрунт глибоко перекопують, ранньою весною вносять мінеральні добрива, знову глибоко розпушують, а потім поверхню вирівнюють і прикочують, інакше дрібне насіння впаде між грудками землі дуже глибоко і не зможе прорости.

• Сіють широкорядним способом.
• Глибина загортання насіння – 1-1,5 см.

Після посіву грядку повторно прикочують, щоб забезпечити контакт насіння з ґрунтом. Грядку до появи сходів слід поливати регулярно та дуже обережно, щоб не допустити змивання насіння.

Сходи з'являються на 10-14 день.

Краще розмножувати зубровку кореневими живцями, вирощеними в горщиках.

Це можна робити починаючи з березня-квітня і до жовтня. Кущ ділять на посадкові одиниці, кожна з яких повинна мати не менше трьох бруньок, розсаджують у горщики і тримають у тіні впродовж 2-3 тижнів, тобто доти, поки у них не утворяться  власні корені. Приблизно через місяць рослини висаджують на постійне місце на відстані близько 30 см один від одного. 

Слід сказати, що горщики або контейнери повинні бути не глибшими за 10-12 см, тоді коріння розростається горизонтально і швидше утворюються великі пучки листя. 

Рослини в цей період добре поливають, стежачи, щоб земля була постійно вологою. Не можна пересушувати ґрунт, оскільки посуха – головна причина загибелі вкорінених живців зубрівки. Чим північніше вирощують рослини, тим більше їм потрібно тепла. У південних регіонах, навпаки, рослини слід розміщувати на частково затінених ділянках.

• Впродовж вегетаційного періоду бажано два-три рази підживлювати їх органічними добривами.
• Ще краще щомісяця вносити по 1 кг органічних добрив кожні 5 м² площі.
• Мінеральні добрива краще не використовувати, оскільки вони можуть спалити листя.
• В крайньому випадку можна підживити комплексним мінеральним добривом, яке добре збалансоване за основними елементами живлення.

При якісному догляді три рослини за вегетаційний сезон повністю закривають 1м² площі ділянки. Причому через три місяці росту вже можна зрізати та використовувати листя зубрівки. 

Зрізати рослини бажано на висоті 7-10 см над рівнем ґрунту.

Зубрівка напрочуд швидко дає хорошу отаву. Так, у літню пору вона забезпечує приріст до 3 см на день. З другої вегетації можливе зрізання надземної маси тричі за сезон.

Особливий догляд рослинам не потрібен, він полягає в утриманні ґрунту в пухкому та чистому від бур'янів стані.

Але все-таки слід знати, що є обставини, здатні занапастити ваші рослини. Насамперед, це гербіциди, які можуть потрапити під час підживлення на листя зубрівки. Не менш небезпечні і багаторічні бур'яни, тому хоча б раз на сезон необхідне якісне прополювання. Негативно позначаються на рослинах як нестача або надлишок вологи, так і відсутність підживлень (потрібні як мінімум дві на сезон).

Втім, зубрівка надзвичайно довговічна, майже вічна рослина. 

Враховуючи той факт, що вона відноситься до клонових рослин, цілком імовірно, що окремі екземпляри мають космічний вік у кілька мільйонів років.

Посадивши зубрівку у своєму саду, будьте готові до того, що вона спробує відвоювати собі більше місця під сонцем і позбутися її буде коштувати вам певних зусиль. Якщо ви не хочете вести війну із зубрівкою, то найпростіше обмежити її розростання щитами-бар'єрами, закопавши їх у землю по межі ділянки.

Надземну масу зубрівки скошують у період масового цвітіння, коли вміст у ній кумарину досягає максимуму.

У траві зубрівки містяться алкалоїди, аскорбінова, ферулова, мелілотова, кумаринова кислоти, а також кумарин, що надає рослині особливого специфічного аромату.

• Траву сушать на сонці, розстеливши її шаром трохи більше 3 см і перевертаючи кожні 30 хв. 
• Перед закінченням сушіння з трави сплітають коси і ще трохи досушують. 
• У спекотний сухий день трава повністю висихає за 4 години. 
• Висушену траву, призначену для харчових та лікарських цілей, зберігають у добре провітрюваному приміщенні не більше двох років.

У народній медицині водний настій трави зубрівки застосовують для збудження апетиту та посилення діяльності шлунково-кишкового тракту. І тому 1 ст. ложку сировини заливають 1 склянкою окропу та настоюють не менше 40 хв. Приймають по 1 ст. ложці за півгодини до їди.

Захоплюватися цим засобом безконтрольно не варто, тому що кумарин – антикоагулянт. На жаль, зловживання зубрівкою може завдати шкоди печінці. Після того, як цей ефект був відкритий, використання зубрівки різко скоротилося.

Але ще й сьогодні таблетки кумарину іноді прописують пацієнтам після серцевої хірургії. З цією ж метою, а також при лихоманці та хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту застосовують горілчану настоянку трави.

Цілющі властивості цієї рослини завдяки її великій життєвій силі були помічені ще нашими предками. Ніщо не могло зрівнятися в ті часи з цією лікувальною травою.

Зубрівка зміцнює організм і забезпечує добрий кровообіг. Екстракти з трави використовуються для виготовлення косметичних препаратів для догляду за шкірою. Поживні речовини, які містяться в екстрактах з цієї рослини, дають шкірі енергію, необхідну для того, щоб виглядати молодою і свіжою. Настій трави використовують для лікування кашлю та ангіни, тріщин та сухості шкіри, у якості примочок для очей, при жіночих післяпологових проблемах. Зубрівку можна застосовувати як тонік та фіксатор для волосся.  

У лікеро-горілчаній промисловості для виготовлення ароматичних настоянок використовується величезна кількість рослинних ароматизаторів та есенцій. Трав'яна маса зубрівки має сильний аромат кумарину і злегка в'яжучий смак, що дозволяє вводити її як один з інгредієнтів у багато харчових есенцій. У Франції використовують зубрівку для ароматизації льодяників, тютюну, безалкогольних напоїв. Рослина досі використовується у рецептурі гіркої настоянки "Зубрівка". Для надання цьому продукту ще більшої привабливості в кожну пляшку перед наповненням вкладають засушене стебло зубрівки. Виглядає це досить пікантно. Її додають у пряний і маринований оселедець, інші рибні вироби.

Народи і Європи, і Північної Америки вважають зубрівку священною рослиною, тому вона й сьогодні відіграє важливу роль у релігійних ритуалах на обох континентах. Листя її висушують, сплітають у коси, які символізують собою єднання душі, тіла і Святого Духа, і використовують для спалювання на релігійних церемоніях, як і натуральний ладан. Американські індіанці такі коси  використовують для куріння (вони не горять, а тліють), з них плетуть кошики та циновки, які протягом багатьох років зберігають і випромінюють аромат, подібний до ванілі.

Ольга Корабльова 

© Журнал "Городник" 

ФОТО: автора