Їх королівська високість: агротехніка для продуктивності високорослих помідорів

Розпочати слід з правильної підготовки насіння до сівби.

Багато городників з метою економії коштів або через брак часу висівають сухе насіння, а потім їх переслідують невдачі – зріджені сходи, уражені чорною ніжкою сіянці та багато іншого.

Від передпосівної обробки насіння багато залежить. Можна використовувати насичений розчин марганцівки (1 на 100 мл води), щоб знищити шкідливу мікрофлору, яка завжди є на поверхні насіння. Перед цим важливо також помістити насіння в сольовий розчин (1 г на 100 мл води), а потім видалити щупле (порожнє) насіння, від якого все одно ніякої користі. Насінини, що осіли на дні, потрібно витягти, промити водою і опустити в склянку з марганцівкою і промити знову під проточною водою. Деякі запасливі городники зберігають старе насіння, якому понад 5-10 років. Його можна "реанімувати", замочивши у розчині гумісолу (1:6). Був випадок, коли я таким чином "оживив" насіння помідорів 10-річної давності. 

Промивання та замочування насіння дозволяють виростити здорові та сильні рослини, які зможуть легко переносити безліч негативних факторів зовнішнього середовища. 

Наступний важливий етап – вирощування розсади високорослих сортів.

Багато хто практикує посів насіння в ящики з подальшою пікіровкою сіянців. Я категорично проти такого підходу. Ось мої аргументи. 

• По перше, на пікіровку йде дуже багато часу, який можна використовувати продуктивніше.
• По друге, при пересадці (пікуванні) у рослин обриваються маленькі корінці, і вони після цього дуже довго приживаються  – іноді декілька тижнів. Як наслідок – період плодоношення затягується на 15-20 днів, що призводить до значного недобору врожаю. Особливо це відчутно у північних та північно-західних районах України, де менша кількість теплих сонячних днів, необхідних високорослим сортам. 
• Крім того, дуже часто пікіровані рослини уражаються чорною ніжкою. Багато хто стикався з цим захворюванням: пересаджені у фазі 1-2 справжнього листя рослини стають млявими і падають на землю. Якщо таку рослину висмикнути і промити водою, то можна виявити характерне для чорної ніжки потемніння та всихання гіпокотилю – підсім'ядольної частини стебла. 

Я вважаю, що найкращий спосіб вирощування розсади помідорів – контейнерний. Тільки він забезпечує швидке приживання рослин при висадженні у відкритий ґрунт. Неушкоджена потужна коренева система вже з перших днів починає активно працювати на врожай. Заглиблюючись у нижні шари ґрунту, вона рятує помідори у критичні спекотні дні, коли вологи у поверхневому шарі ґрунту дуже мало. 

Відомий в Україні та за кордоном автор багатьох прекрасних сортів високорослих помідорів Феодосій Макарович Тарасенко рекомендував не сіяти насіння надто рано (у лютому) та не робити багато пікірувань. Він радив вирощувати розсаду високоврожайних і великоплідних сортів в окремих відрах місткістю 3-5 л, щоб на момент висадки у відкритий ґрунт сформувалася потужна рослина, здатна забезпечити великий урожай (до 10-15 кг з куща). У якості контейнерів для вирощування розсади можна використовувати різні ємності – пластикові склянки, пластмасові пляшки (0,5-1,0 л) і, звичайно, саморобні паперові стаканчики. 

Я прихильник паперових стаканчиків. Робити їх дуже просто. Беру папір або газету, обмотую її навколо півлітрової банки або іншої ємності, діаметр якої не менше 7-8 см, а довжина не менше 10-12 см. Потім ці стаканчики, заповнені на 2/3 ґрунтосумішшю, щільно укладаю в ящики. У кожен стаканчик висіваю по 2-3 насінини помідора, присипаю шаром землі (1-1,5 см), поливаю гарячою водою через ситечко, щоб не змити землю і не оголити насіння. Цей прийом не завдає жодної шкоди насінням (ні в якому разі не можна поливати окропом проросле або наклюнуте насіння), зате прискорює на 2-3 дні поява сходів, а також дезінфікує ґрунтосуміш. Після поливу ящики зі стаканчиками накриваю плівкою та ставлю у тепле місце. Через 5-6 днів з'являються сходи, які потрібно прорідити. Якщо проросло більше одного насіння, то решту сіянців вищипую (не вириваю!), залишаючи одну, найбільш розвинену рослину. 

Деякі городники-експериентатори практикують зрощування рослин, особливо якщо вирощують розсаду у відрах місткістю 5-6 л. Це дозволяє сформувати найпотужнішу кореневу систему, яка може максимально використати всі ресурси для формування дуже високих урожаїв. Але я не займаюся вирощуванням розсади "на двох коренях", оскільки це вимагає чимало часу та зусиль. 

Важливе значення для отримання високоякісної розсади помідорів мають ґрунтосуміші. Про субстрати для розсади скажу лише те, що вони мають бути досить пухкими, мінімально ущільнюватися під час поливу водою та поживними розчинами. Дуже часто такі субстрати продаються у спеціалізованих магазинах. Вони забезпечені як макро-, так і мікроелементами, необхідними рослинам на ранніх етапах розвитку. 

• Непогану ґрунтосуміш можна приготувати самостійно. Склад одного з найпоширеніших субстратів: 1 ч. перегною, 1 ч. дернової землі та 0,2 ч. крупнозернистого річкового піску. На 10 л суміші потрібно додати 50 г золи. 

При вирощуванні розсади дуже важливо дотримуватися певного температурного режиму. Температура повітря в перші 5-7 днів після появи сходів має бути вдень 12-15, вночі - 8-10 °С, пізніше – вдень 18-20, вночі - 10-12 °С при відносній вологості повітря 60-65%. Можна регулювати температурний режим, відкриваючи кватирку у приміщенні, або виносити розсаду у більш прохолодне місце (наприклад, на балкон). Моя розсада з кінця березня і до пересадки у відкритий ґрунт знаходиться на заскленому балконі і навіть при значному зниженні температури на вулиці я залишаю її там без жодного страху та ризику. Це сприяє гартуванню рослин, і дозволяє їм краще пристосуватися до умов відкритого ґрунту.

Поливати розсаду теж потрібно вміло та дуже обережно, один раз (максимум – два) на тиждень теплою, бажано дощовою або річковою водою. Категорично не можна поливати сіянці холодною водою. Лити воду потрібно тільки під корінь і так, щоб вона не попадала на листя. Дуже важливо, щоб розсада отримувала достатньо світла. Добре, якщо вікна квартири південно-східної орієнтації. У мене вони виходять на північний захід, проте вдається вирощувати здорову, потужну розсаду помідор і солодкого перцю. У період вирощування розсади 2-3 рази обробляю її розчином гумісолу. Він сприяє швидкому наростанню кореневої системи та формує підвищений імунітет до несприятливих факторів зовнішнього середовища (похолодання, висока температура, нестача вологи тощо). 

Висаджую розсаду наприкінці травня, коли мине загроза поворотних заморозків.

Готові до висаджування рослини, як правило, висотою від 40 до 70 см. Деякі з них із зачатками бутонів на першій китиці. 

Площу, де вирощуватимуться високорослі помідори, потрібно підготувати заздалегідь. 

Я практикую локальне внесення добрив.

• Рано навесні (можна і восени) викопую ями 40х40 см і глибиною 35-40 см. Відстань між краями ям у ряду 10 см, між рядами – 80 см.
• У ці ями висипаю по 2 цебра компосту, приготованого з різних рослинних залишків (стебла, листя, солома, бур'яни) та побутових органічних відходів. Можна використовувати також перегній (3-5 кг на яму) або будь-яке інше органічне добриво.
• З мінеральних добрив використовую суперфосфат (25 г на яму), деревну золу (30 г) та мелену яєчну шкаралупу (2 ст. ложки). Все це добре перемішую, додаю трохи дернової землі.

Займаюся підготовкою ям з березня до середини травня, оскільки це дуже трудомісткий процес. Але тільки так, на мою думку, можна забезпечити максимальну врожайність високорослих помідорів, змусити їх виявити всі свої потенційні можливості.

Дуже важливо правильно посадити розсаду.

• Часто вдаюся до похилої посадки саджанців, особливо таких, що вже переросли (іноді роблю це спеціально), щоб стимулювати наростання додаткової поверхневої кореневої системи.
• При посадці акуратно виймаю з ящиків контейнери та стаканчики, і видаляю 2-3 нижні листи на рослинах. 
• Роблю в ямах заглиблення за розміром контейнерів, при цьому корінь направляю на південь, верхівку – на північ і засипаю стаканчик і частину пухкої вологою землею.
• Після цього рясно поливаю – до 8-10 л на кущ (не обов'язково одразу вилити всю воду, можна поливати порціями по 3-4 л з інтервалом 10-15 хв). 

Дуже корисно після посадки замульчувати ґрунт у прикореневій зоні. У якості мульчі використовую перегній-сипець, листя, скошену траву та багато іншого. Під мульчуючим покривом земля завжди волога, там поселяються дощові хробаки, які покращують структуру ґрунту.

Багато городників питають, чи можна при вирощуванні високорослих помідорів використовувати лише мінеральні добрива. Відповідь однозначна – ні. Лише органічні добрива здатні забезпечити рослини основними необхідними елементами живлення, а мінеральні можна використовувати як допоміжні – наприклад фосфорно-калійні. Багато хто вносить занадто багато азотних добрив (аміачна селітра), тоді рослини "жирують", формуючи величезне листя і стебла на шкоду плодоношенню. Тут не працює правило "чим більше, тим краще". Але не можна і економити на добривах. 

Часто з гіркотою спостерігаю, як селяни викидають або спалюють листя, траву, адже це – найцінніші компоненти якісного компосту, який може замінити в наші дні дорогі органічні добрива (гній, курячий послід). 

Тому рекомендую всім влаштувати на своїй ділянці компостну купу, щоб перетворювати відходи на цінне добриво – біогумус. Потрібно широко використовувати і сидеральні культури – висівати гірчицю, ріпак, еспарцет, конюшину, озиме жито та інші, а потім закладати в ґрунт зелену масу. Це сприяє підвищенню родючості ґрунту. Тобто потрібно знаходити найоптимальніші варіанти та використовувати їх на своїй ділянці.

Важливою є система підв'язування помідорних кущів. Тут є декілька варіантів – шпалера, шпагат або кілки. Я використовую шпагат і вважаю, що це дуже благотворно впливає на ріст кущів, оскільки забезпечує максимальний доступ світла і хорошу циркуляцію повітря між рядами рослин і в ряду. Для цього під 2-3 листом зав'язую шпагат, піднімаю його на висоту 2,5-3 м і закріплюю на перекладині. Шпагат натягую через 2-3 тижні після посадки, коли рослини добре укоріняться. Раз на тиждень обкручую шпагат навколо стебла 2-3 рази, що забезпечує стійкість помідорних кущів. Якщо ж використовувати кілки, то скупчені стебла куща погано провітрюватимуться, дощова і поливна вода, що потрапила на листя, довго не просихатиме, і це може спровокувати захворювання фітофторозом. 

Після гарного укорінення спостерігається інтенсивне наростання вегетативної маси, зокрема і пасинків. Пасинкування високорослих сортів – дуже важливий прийом. Якщо його ігнорувати, формуються дуже загущені кущі з великою кількістю пасинків, які є малопродуктивними. Крім того, затягується період дозрівання плодів. Тому як тільки пасинки досягнуть 0,5-1,0 см в довжину вищипую їх (а не відриваю!), залишаючи маленький пенечок, який з часом засихає. 

Хочу відзначити, що врожайність багато в чому залежить від кількості стебел, що залишаються на рослині. Багаторічні досліди переконали мене, що до цього потрібно підходити диференційовано, з урахуванням природно-кліматичних умов вирощування, сортових особливостей (наприклад, групи стиглості).

Безумовно, сформовані в одне стебло кущі швидше віддають урожай, на них дозрівають раніше плоди. Але врожай виходить завжди меншим, ніж на кущах, сформованих у 3-4 стебла. На особистому досвіді переконався, що сорти зі сливовидними плодами краще формувати в 2-4 стебла, а великоплідні сорти – в 1-2 стебла. А ще помітив цікаву закономірність. На деяких великоплідних сортах залишив по 3-4 стебла і на всіх перших і других кистях сформувалися дуже великі плоди. У той же час на двостеблових рослинах цих сортів на 3-й і вище кистях зав'язувалися плоди в 1,5-2 рази менше, ніж на перших двох. Тому вважаю за можливе формувати великоплідні сорти у 4-5 стебел, залишаючи на кожному стеблі 2-3 кисті (нижні), а решту – прищипувати або залишати вибірково найкращу зав'язь (по кілька штук у верхніх кистях). Але в будь-якому випадку, залишаючи 3-4 найрозвиненіші стебла, інші потрібно обов'язково пасинкувати. 

У період інтенсивного цвітіння рекомендую обприскувати рослини борною кислотою (1 ч. ложка на 10 л води). Цим можна запобігти обсипанню квіток і збільшити відсоток плодів, що зав'язалися (особливо інтенсивно рослини скидають квітки в дуже спекотну погоду – при температурі повітря 30 °С і вище). У період цвітіння обприскую рослини розчинами стимуляторів росту.

Останнім часом лютує фітофтороз – захворювання, яке може знищити весь урожай помідорів. Характерною особливістю його є те, що він з кожним роком проявляється дедалі раніше. Деякі городники рекомендують вирощувати ультрашвидкі та ранні сорти, що дозволяє "вислизнути" від фітофтори. Але хочу зауважити, що найсмачніші плоди дають середньо- і пізньостиглі, великоплідні сорти, і вони достигають на початку та в середині серпня, коли хвороба в розпалі. Тому залишається шукати ефективніші методи боротьби з нею. Останні роки використовую татту – системний препарат із стимулюючим ефектом. Препарат цей справді унікальний, я їм дуже задоволений. Дві обробки за сезон і ніяка фітофтора не страшна. Першого разу обприскую в середині червня, другий — через 3-4 тижні. Дуже добре використовувати народні способи боротьби з фітофторозом, які в комплексі з хімічними препаратами забезпечують максимальний позитивний ефект. Можна обприскувати рослини розчином часнику, молоком із зеленкою, марганцівкою (блідо-рожевий розчин). Рекомендую в міжряддях помідорів вирощувати фітонцидні рослини – кріп, чорнобривці, календулу. 

Найважливіше значення має полив. Рослини високорослих помідорів вимагають великої кількості води. За відсутності дощу потрібно раз на тиждень поливати не менше 10 л під кущ (для економії води можна використовувати 2-літрові пляшки, які продірявлюють і закопують у землю біля кущів). Але часто можно споглядати картину, коли городники щодня поливають помідори склянкою води на кущ, деякі роблять це з поливалки. І те, і те неприпустимо. 

• Як відомо, помідори люблять суху "голову" та мокрі "ноги". З цього і потрібно виходити: поливати рослини не частіше ніж один раз на тиждень, але рясно.
• Після дощу чи поливу бажано розпушувати міжряддя, мульчувати ґрунт у ряду.
• У період утворення плодів можна 1-2 рази провести позакореневе підживлення суперфосфатом (50 г на 10 л води). Суперфосфат подрібнити, залити гарячою водою та кілька разів на добу перемішати. Обприскувати розчином, що відстоявся.
• Органічними добривами рослини не підживлюю — їм вистачає того, що було закладено у посадкові ями. 

Після дозрівання плодів на першій китиці обрізаю секатором все нижнє листя. У середині серпня обмежую точку росту  стебел: над верхньою китицею зі сформованими плодами залишаю 1-2 листи, решту стебла видаляю. Цей прийом дозволяє направити всі зусилля рослини на ріст і дозрівання плодів, що вже сформувалися. До цього моменту рослини досягають 2,5-3 м у висоту і на головному стеблі формується до 7-10 плодоносних кистей, а на інших – до 4-6 кистей. Часто кисті формуються складні, у яких до 50-100 квіток, більшість із них мають плоди. Приголомшливе видовище! 

Потрібно також згадати про сорти. Вдалий сорт може бути на 90% запорукою успіху при вирощуванні. Так, за роки вирощування помідорів я випробував понад 200 сортів, з багатьма розлучився без жалю, а найкращі залишив у своїй колекці. Щороку випробовую 30-40 нових сортів, які купую на виставках-ярмарках, отримую від городників-аматорів, які, як і я, люблять експериментувати на своїх ділянках, вивчати особливості кожного сорту, його плюси та мінуси. Про сорти можна говорити дуже довго та дуже багато.

Серед величезного асортименту класичних та нових сортів кожен городник може знайти для себе особливі.

Якщо постаратися, можна і стати автором сорту, але для цього потрібні великі зусилля і експериментаторський характер. Оскільки помідори – самозапильна культура, одночасно можна вирощувати велику кількість сортів. Кожен кущ може бути окремого сорту. Звичайно, клопоту з помідорами дуже багато, але вони того варті. 

І наостанок скажу про збирання насіння. На власному досвіді переконався, що на насіння найкраще брати плоди з перших двох кистей, а у великоплідних сортів – лише з першої. При цьому вони мають бути в біологічній стиглості, тобто червоні, жовті, рожеві. Плоди зриваю і тримаю кілька днів у приміщенні, щоб вони трохи розм'якли. Потім розрізаю їх і чайною ложечкою вибираю насіння разом з м'якоттю в якийсь посуд. У цьому посуді воно бродить 1-2 дні у теплому приміщенні. Після цього промиваю його у марлевому мішечку, розкладаю на папері, пишу назву сорту та день збирання насіння. Взимку насіння з паперу вибираю в сірникові коробки, які у мене склеєні по 30-50 штук (тобто в них знаходиться відповідно 30-50 сортів). Насіння я збираю небагато – рівно стільки, щоб вистачило посіяти наступного року. 

За матеріалом Олександра Рубана 

© Журнал "Огородник" 

ФОТО: pixabay.com